Фригійська релігія

Виникла у північно-західній частині Малої Азії (II тис. до н.е.) в середовищі племен фригійців. Найбільшого розвитку досягла в часи піднесення Фригійського царства (X-VIII ст. до н.е.) при царях Гордії та Мідасі. Основою віровчення фригійської релігійної системи є культ Великої матері, богині Кібели, і молодого вмираючого і воскресаючого бога Аттіса, який побутував і в хетів. Однак культ Аттіса у фригійців був своєрідним. Враховуючи, що посади жерців, як і вищого чиновництва в той час, заміщувались євнухами, треба було ідеологічно виправдати їхнє становище. Це знайшло своє вираження у міфі про особливу долю Аттіса. Згідно з міфом, Аттіс, щоб уникнути домагань своєї матері, піддав себе каструванню, вмер під своїм священним деревом - сосною, але був воскрешений богинею, що його покохала. Цим подіям у Фригії були присвячені особливі весняні свята, які ще в хетів належали до державного культу. У фригійському культі були також поширені оргіїстичні обряди та самокастрування жерців, які присвячували себе богові Аттісові, звільняючись від пристрастей, що, на їх думку, завдають шкоди людству і знецінюють мораль. Це була релігійна форма пошуку шляхів морального вдосконалення.