1.2. Методи дослідження релігієзнавства

Будь-яка галузь наукового знання використовує найрізноманіт­ніші шляхи, прийоми, способи розв'язання певних пізнавальних проблем, тобто методи.

Як цілісна система гуманітарного знання, релігієзнавство також застосовує низку різноманітних методів пізнання: загально - та конкретнонаукових, теоретичних і емпіричних, соціологічних, загальнофілософських. При дослідженні феномена релігії релігієзнавство послуговується здебільшого філософськими (діалектичний, феноменологічний, герменевтичними) та загальнонауковими (генетичний, історичний, порівняльно-історичний, структурно-функціональний, соціологічний, типологічний, каузальний, філософсько-логічний) методами.

Діалектичний метод - допомагає дослідити релігійні феномени в динаміці їх становлення та розвитку, у взаємозв'язку їх між собою, так і з процесами та явищами різноманітних сфер суспільного буття (філософії, політики, моралі, мистецтва тощо). Розглядаючи релігію в усіх її соціальних зв'язках та опосередкування, цей метод дозволяє сформувати понятійно-категоріальний варіант релігієзнавства, виконує синтезуючу роль у всій сукупності досліджень релігії з урахуванням взаємовпливів у цьому процесі закономірностей історії та конкретних обставин.

Генетичний метод - показує відтворення розвитку релігії від її зародження, встановлення проміжних ланок її еволюції, вивчення минулого через пізнання сучасності.

Історичний метод - допомагає визначити історичні чинники виникнення, становлення та розвитку релігійних систем. Даний метод може бути реалізований через генетичний підхід, коли в певній послідовності досліджуються всі, в тому числі й проміжні, стадії розвитку релігії.

Порівняльно-історичний метод - передбачає порівняння різноманітних ступенів розвитку як однієї релігії на різних її історичних етапах, так і багатьох релігій, що існують одночасно, але перебувають на різних стадіях розвитку. Такий підхід до вивчення релігії привів до створення окремої галузі дослідження - порівняльного релігієзнавства.

Структурно-функціональний метод - спрямований на розкриття структури та функціонування релігій, релігійних організацій, культів тощо.

Соціологічний метод - надає широкі можливості пізнання релігії як певної соціальної системи, яка є об'єктом зовнішніх впливів і водночас суб'єктом впливу на різні соціальні інститути, буття людей.

Типологічний метод - дає змогу охарактеризувати історичні типи релігій і вільнодумства, виділити стійкі групи їх ознак та зарахувати до відповідного типу.

Каузальний метод (від лат. - причина) - сприяє дослідженню причинно-наслідкових зв'язків виникнення й еволюції різних релігійних явищ, що дає можливість виявити різні релігійні та нерелігійні форми завдяки аналізу відносин людей у процесі їх життєдіяльності.

Феноменологічний метод - допомагає вивчити так звану "чисту" суб'єктивність індивіда. За допомогою певних засобів вивчення смисложиттєвих цінностей особи цей метод дозволяє співвідносити уявлення, погляди, мету, мотиви та дії віруючих. Завдяки цьому можна знайти смислові зв'язки в їх поведінці, визначити основні структурні рівні спілкування, суб'єктивні чинники суспільних та конфесійних відносин.

Герменевтичний метод - охоплює систему різноманітних засобів та прийомів пояснення сакральних текстів, творів отців церкви та богословів, релігійних процесів і явищ загалом. Використання цього методу дозволяє проводити порівняльний аналіз розуміння релігійних джерел різними поколіннями з їх авторською інтерпретацією, виявляє зв'язки текстів із певним історико-культурним середовищем.

Герменевтичний метод сприяє розумінню та виявленню найбільш суттєвих ознак та властивостей релігійних явищ певних історичних епох. Дозволяє використовувати загальнонаукові методи дослідження.

Філософсько-логічний метод — досліджує процес відображення релігії у свідомості людини, при якому об'єктом дослідження є не тільки сама релігія, а й природне середовище, яке впливає на її формування.

Релігієзнавство дає певний обсяг наукових знань і прагне навчити самостійно й об'єктивно оцінювати релігійні явища, події, що відбуваються в релігійному житті певного суспільства. Незалежно від використовуваних методів, релігієзнавчі дослідження, пошуки повинні відповідати певним методологічним принципам, основоположним ідеям, що визначають суть усіх інших понять і суджень у процесі пізнання релігії.