Релігії Стародавнього Єгипту

Єгипет - найдавніша держава, яка постала в долині Нілу на основі об'єднання багатьох, постійно ворогуючих між собою країн. Єгипет навчив світ землеробства, дав найдавніше письмо, розвиток якого привів зрештою до появи всіх алфавітів.

Релігійні системи давніх єгиптян склалися наприкінці IV тис. до н.е. в племінних державних утвореннях - номах. Типовою формою вірувань єгиптян були фетишизм, тотемізм і магія. Англійський дослідник Е. Гардінер у книзі «Єгипет фараонів» писав, що в об'єднаному Єгипті релігія була результатом злиття незалежних племінних культів. Кожне місто мало своє божество у формі матеріального фетиша, частіше - у вигляді тварини. До найбільш авторитетних тварин (тотемів), що обожнювалися, належали бик Апіс, корова Ісіда, баран Хнум, крокодил Себек, кішка Баст, шакал Анубіс, соколи Гор, Ібіс, Тот. Пізніше єгипетські божества стали набувати антропоморфних (людиноподібних) рис, але зооморфізм (уподібнення тварині) зникає поступово, через таку перехідну форму, як зооантропоморфізм (наприклад, богиня Баст зображувалася у вигляді жінки з головою кішки, а бог Тот у вигляді чоловіка з головою сокола Ібіса).

Окрім землеробських богів, чільне місце у давньоєгипетській релігії належало культу космічних сил.

У цьому релігійному комплексі вже спостерігається таке специфічне явище, як пантеон (сукупність давньоєгипетських богів), що являє собою спробу подолати політеїзм через злиття номових релігій.

У давньоєгипетський пантеон входило дев'ять божеств: бог сонця Ра, бог вітру Шу, який розділяв небо і землю, богиня вологості Тефнут, бог втілення землі Геб, богиня неба Нут, бог бурі й блискавки Сет, дружина Сета богиня Нефтида, а також Осіріс, який пізніше отримав статус володаря неба і якого ототожнювали з Ра, та його дружина Ісіда (мати Гора).

До давньоєгипетського пантеону також належали місцеві фараони та герої. Фараона здавна вважали живим втіленням Гора або його сином.

Із космічними культами в давньоєгипетській релігії тісно пов'язані солярні релігійні уявлення. Сонячні боги Ра і Амон ведуть боротьбу зі злом, що ототожнюється з чудовиськами, особливо зі зміями. Вони також відповідають за зміну пір року. Періодично Тефнут, дочка Ра, вступає в шлюб із Шу, що знаменувало собою припинення посухи і народження природою нових багатих плодів. У давньоєгипетських релігійних системах підіймалися і такі питання, як виникнення світу. Згідно з однією тогочасною концепцією, життя на Землі походить від бога Геба і богині Нут, які породивши бога Ра, вранці випускають його в світ, щоб тривало життя всіх істот. Давньоєгипетські жерці також стверджували, що спочатку існував водний хаос у вигляді нерухомого океану Нун, у якому виник бог сонця, який зійшов потім на створену ним вершину. Ра шляхом самозапліднення породив першу пару божеств: бога Шу і богиню Тефнут - батьків Геба і Нут. Дітьми Геба і Нут були Осіріс, Ісіда, Сет і Нефтида. Згодом Ра закінчив створення світу, а з його сліз виникли люди.

Створення інституту жрецтва сприяло виникненню у Стародавньому Єгипті храмової організації. Як особлива соціальна група, жрецтво сконцентрувало у своїх руках велику владу і було досить впливове: участь у керівництві державою, входження до почту фараона, приведення до влади та зміна фараонівських династій. Жерці внесли також помітний вклад у накопичення астрономічних, математичних і медичних знань. У цей час починається будівництво величних храмів, зводяться статуї богів, розробляються складні й урочисті церемонії, пишні ритуали.

Один із них - культ померлих - є демонстрацією специфічних уявлень єгиптян про потойбічне життя. Померла людина вважалася сплячою і потребувала, як і жива - їжі, домашнього начиння. Тому в цей час виникає ідея збереження тіла і мистецтво муміфікації. Для найбільш впливових осіб споруджуються грандіозні гробниці -піраміди. Настінні розписи в них зображали земне буття померлого, який потребував уваги до себе і після смерті.

Релігія Давнього Єгипту вплинула на античні греко-римські релігії. Вони запозичили з єгипетської космогонії уявлення про яйце, запліднене вітром, з якого народився світ і культ Ісіди (богині-матері).

Багато ідей давньоєгипетської релігії увійшли до Біблії: уява про бога, який створює світ за допомогою слова, існування потойбічного життя. Серед єгипетських статуеток можна побачити Ісіду, яка годує грудьми дитину, і своїм виглядом дуже нагадує статуетки й картини християнської Діви з Немовлям, які з'явились через 2000 років. До біблійних текстів увійшло також багато єгипетських моральних висловів.