Індуїзм

Найпоширеніша та найчисленніша щодо кількості її сповідувачів національна релігії, яка виникла в середині І тисячоліття н.е. внаслідок еволюції і злиття ведичних і брахманістських традицій.

Це складна система, до якої увійшли філософські вчення, етико-правові норми і релігійно-культові уявлення, що формувалися протягом тривалого періоду, конфесія, яка часто не вкладається в загальне розуміння релігії. Вона увібрала в себе величезну кількість різноманітних звичаїв і вчень і увійшла, в свою чергу, суттєвою частиною в інші релігії, які інколи не мають нічого спільного із самим індуїзмом. За кількістю прихильників (900 млн.) вона поступається лише двом світовим релігіям - християнству та ісламу. В Індії індуїсти становлять 85 % населення, Непалі - 89 %, Бангладеш - 18 %, республіці Шрі-Ланка - 19 %. Поширений індуїзм також у Бірмі, Малайзії, Сінгапурі, Маврикії, на Фіджі. Виник індуїзм у стародавній Індії на грунті релігійно-філософських вчень, які там існували. Історія становлення цієї релігії поділяється на ведичний, брахманістський та власне «індуїстський» періоди.

Назва першого періоду походить від стародавніх релігійних текстів - Вед (санскрит - священне знання). Релігія ведичного періоду була порівняно нескладною. Найважливішою її складовою було жертвопринесення. В цей час ще немає жодної згадки про храми та святилища. Жертвопринесення здійснюється безпосередньо у житлі або на відкритому повітрі. В жертву приносилася переважно їжа. Ведичний період охоплює приблизно 1500-600 роки до н.е.

Але вже на початку І тисячоліття до н.е. в Індії закладаються основи кастового ладу. Суспільство ділиться на чотири касти: брахмани (жрецтво), воїни (кшатрії), вільне населення (вайш'ї) і раби (шудри). Кастовий, поділ закріплювався законами Ману. До найвищої касти належали брахмани - спадкоємні жерці, знавці Вед. Саме в цей другий (брахманістський) період, або період «Упанішад» (священні книги), який розпочався близько 600 року до н.е., склалася одна з найважливіших теорій індуїзму - ідея перевтілення (реінкарнація, метемпсихоз), згідно з якою душа людини після її смерті не вмирає, а переселяється в інше матеріальне тіло. Обґрунтуванням ідеї перевтілення служить закон карми, який за сукупністю добрих і поганих вчинків визначає майбутню долю людини. Перевтілення триває нескінченно, але може бути перерване досягненням мокші (звільнення), що означає єдність індивідуальної душі (Атман) з абсолютною душею (Брахман) та дозволяє уникнути циклу нових перевтілень (сансари). Поєднання з Брахманом - світовою душею, абсолютом - вищий сенс людського буття, Отже, в брахманістський період формується основа індуїзму - вчення про сансару та закон карми. Саме на основі давніх ведичних вірувань та реформованого брахманізму сформувався індуїзм. Головним напрямком еволюції в процесі Його становлення були переробка та спрощення давніх філософських теорій для того, щоб релігійна доктрина була більш зрозуміла широким масам населення.

Чисельність об'єктів культового поклоніння в індуїзмі настільки велика, що порахувати їх практично неможливо. Крім богів, індуїсти поклоняються святим, героям епосу, вшановують душі предків, духів, тварин, рослин, каміння. Всі об'єкти міфотворчості та культового вшанування можуть бути об'єднані у вісім груп: боги та богині, а також обожнювані герої епосу, мудреці (ріші), душі предків (пітрі), напівбоги і духи, тварини, водні джерела, рослини, каміння.

Боги та богині в індуїзмі є головними об'єктами релігійного поклоніння. Практично всі вони мають в Індії свої храми. На мові санскрит Бог зазначається як «дева», а богиня – «деві». Місце перебування богів - простір, який знаходиться над землею. Від них залежить народження сонця, хмар, зрошення землі дощами, інші явища природи. Найбільш поширеними і шанованими богами є Брахма, Шива і Вішну. Божественну трійцю називають Тримурті. Брахма - творець усього живого і сущого. Кожен цикл існування створеного ним світу дорівнює одному дню життя Брахми, що становить 2160000000 років. Після закінчення циклу світ гине у вогні і Брахма творить новин світ. Проте Брахма - найбільш абстрактний бог тріади, йому присвячено значно менше міфів, його заслуги перед живим світом, перед людиною вважалися не дуже значними. У повсякденних обрядах і ритуалах про нього, як правило, не згадують.

Шива - надзвичайно суперечлива постать у пантеоні богів. З одного боку, він - бог-руйнівник, з іншого - втілення культу життєвої сили, чоловічого начала. Саме до Шиви звертаються бездітні жінки в надії на божественну допомогу. Вішну - це бог-охоронець, основна функція якого - збереження. Він виступає персоніфікацією сонячної, небесної енергії і наділений великою силою, щоб перемагати зло.

Надання переваги одному з богів Шиві чи Вішну поділило індуїзм на дві основні течії: вішнуїзм (понад 500 млн. людей) та шиваїзм (понад 200 млн. людей). Істотних відмінностей між ними практично немає.

Шануються також бог Варун - володар океанських вод, Індра - бог грому і блискавки, Калі - богиня материнства, охоронниця дітей і водночас, богиня смерті. Кожне божество в індуїзмі здатне до перевтіленні - аватари. Наприклад, Вішну має багато аватар, хоч основних із них десять: риба, вепр, черепаха, людина-лев, карлик-велетень. Решта - божества: Парашурама, Рама, Крішна, Будда і месіанське втілення Вішни - Калка (білий кінь). Рама - герой давньоіндійського епосу Рамаяна. Він - благородна людина, воїн, мудрий монарх і коханий чоловік. Крішна відкриває вище значення небесного та етичного законів. Пізніше він трансформувався із мудреця-філософа у веселого пастушка і саме в цій іпостасі став шанованим у всій Індії. Рама і Крішна є найулюбленішими в Індії аватарами Вішну.

Об'єктами поклоніння є також мудреці Ріші, які виступають посередниками між сонмом богів і людьми. Вони тлумачать волю богів. Важливий елемент індуїзму - обрядово-культова практика. На думку деяких дослідників, саме сукупність ритуалів і обрядів робить індійців індуїстами. Помітне місце в них має культ священних тварин, що бере свій початок у тотемізмі. Тому забороняється чинити будь-яку шкоду священній тварині. Нині найважливіше значення мають чотири тварини. Перша з них - корова, яку називають матір'ю. Особливого поширення на півдні Індії набув культ кобр. Їх кам'яні зображення є в храмах, житлових будинках. Священними тваринами вважаються також мавпи та птах Гаруда (поїдає змій). Шануються баран, слон, черепаха, лев, риба тощо.

Одним із найдавніших і до цього часу вагомих культів вшанування є вода. Вода вважається елементом, що має силу ритуального очищення, однією зі стихій, що входить до складу всього живого. Тисячі річок та інших водних об'єктів є місцем прощ, Великі річки часто зображуються у вигляді жінки з глечиком у руках.

У всіх народів Індії побутує поклоніння каменю, особливо тому, яхти від природи має схожість з людиною або твариною. Інколи каміння замінюють зображення богів.

Жоден із перелічених культів не існує окремо від інших. У кожному житлі індуїста є домашній вівтар. Це може бути полиця, столик або якась ніша, де знаходяться зображення богів. З покоління в покоління в кожній сім'ї передається традиція, що містить пояснення, які саме ритуальні предмети, їжа, вбрання, малюнки тощо мають бути в наявності для проведення тієї чи іншої церемонії. Якою б мовою індус не молився, мантри (молитви) треба промовляти однаково на всій території Індії. Все, що стосується вшанування богів» вимагає особливої чистоти. Чистими мають бути власне тіло, думка, зображення богів, ритуальні предмети, мантри (точність їх прочитання). Без музики і співу не обходиться жодна релігійна процесія, жоден обряд. Музиці приписується сила магічного впливу на людей.

Всенародними подіями стають масові прощі до святих місць, пов'язані з популярними давньоіндійськими героями, походи в честь того чи іншого божества. Найсвятішим місцем для індусів є храм Бенарес, який складається з майже 1500 будівель і стоїть на березі Гангу, До берега - місця купання паломників - від храму прокладено безліч камінних східців. Віруючі тисячами приходять сюди для ритуальних купань у священній воді Гангу, щоб очиститися від гріхів, позбавитися хвороб і понести її в глечику за сотні кілометрів для інших, які не можуть прибути сюди. Тут же на березі Гангу на особливих майданчиках горять поховальні вогнища, на яких спалюють померлих, а попіл розвіюють над річкою. Цвинтарів в індуїзмі не існує, покійників спалюють у священних місцях.

До головних елементів релігійно-обрядової практики входять правила проведення шлюбної церемонії, весільний обряд. Молоді обходять навколо жертовного вогню, в який кидають різні продукти, після цього обряд шлюбу вважають завершеним.

Служіння богу в індуїстському храмі дуже мало нагадує службу в будь-якій європейській країні. В храмах люди безперестанно рухаються: входять, несучи фрукти, кокосові горіхи, солодощі, квіти тощо, обходіть все внутрішнє приміщення храму від одного зображення бога до іншого. Перед сходом сонця жерці здійснюють лампову церемонію, тобто запалюють світильнички і читають вітальну мантру. Саме в цей час начебто боги прокидаються. Потім фігуру божества обмивають, прикрашають і моляться перед нею. півдні їй підносять спеціально приготовлену страву. Увечері зображення бога прикрашають ще багатше й урочисто проводжають на нічний спокій.

Переважна більшість релігійних обрядів здійснюється сімейно, а не в храмах. У храми ходіть лише в дні свят.

Індуїзм - надзвичайно складна конфесія, яка часто не вкладається в загальне розуміння релігії. В ньому відсутня централізована церковна організація з її суворою ієрархією. Саме тому між різними індуїстськими громадами, школами і напрямками практично немає жодних зв'язків. Він глибоко проник у побут, повсякденне життя людей. Тісний зв'язок із повсякденністю зробив цю релігію надзвичайно стійкою до життєвих перемін. В основі філософії індуїзму лежить ідея безконечного вдосконалення душі в процесі ЇЇ багаторазових відроджень на землі. Кінцевою мстою цього процесу, жаданим ідеалом є мокша - повне звільнення душі від усіх земних оков, проблем і злиття її з Абсолютом (вищою духовністю), іншими словами-злиття індивідуальної душі з абсолютною душею. Характер відродження (переродження) душ обумовлюється кармою.

Вчинки і помисли людини можуть поліпшити або погіршити її карму. Характерною рисою, що вносить істотну відмінність між індуїзмом і будь-якою іншою релігією, є неуніфікованість у ньому релігійних догматів і норм, відсутність чіткої системи поглядів на потойбічне, загробне життя. Релігійні звичаї та ритуали активно впливають на спосіб життя і поведінку величезної кількості населення Індії.