Халдейська релігія

Виникла в І тис. до н.е. в могутній державі Урарту (територія між південними частинами Чорного і Каспійського морів, на південь від Кавказького хребта). Витоки релігії сягають часів існування двох міст-держав кінця II тис. до н.е. Муцацир (центр культу бога Халді) і Тушпа (центр культу бога сонця Шівіні).

Особливого розвитку релігія досягає в Урарту за царів Менуа (прибл. 810-786 і 781 рр. до н.е.) та Аргішті (786-764 рр. до н.е.), коли замість культу багатьох богів примусово утверджують культ бога Халді В цей же час установлюється загальнодержавна система

Муцацирський храм бога Халді був головним державним храмом, у яшму коронували урартських царів. Там зберігалися і царські скарби, Існували й менші храми, святилища на честь бога Халді, які обслуговували жерці. Всіх віруючих у бога Халді називали халдеями чи халдами, а їх релігію - халдейською.

Значне місце у культі бога Халді відводилося магії. Жерці (халдейські мудреці) славилися на весь схід ворожінням і віщуванням. Вони також займалися астрологією. Занепад релігії можна віднести до поч. VI ст. до н.е., коли Урарту, як і Ассирія, була завойована мідянами.