4.6. Шаманізм

Шаманізм (від. евенк, «шаман», «саман» - знахар) - віра в можливість спілкування перших служителів культу, шаманів, із духами.

Особливо поширений у народів Північної Азії (бурятів, хантів, мансі, евенків, чукчів). Шаманізм характеризує широке коло анімістичних уявлень (переважно віра в злих духів), наявність служителів культу, здатних в екстатичному стані виступати в ролі посередника між людьми і духами. Шаманам приписується здатність передбачення, впізнавання, впливу на довкілля, здатність супроводжувати померлого в підземному світі. Основним із обрядів шаманізму вважається камлання, який виконує дві функції: лікування від різних хвороб і забезпечення успіху під час виробничої діяльності.

Основними засобами виконання обряду камлання є заклинання, пісні, танці, звернення шамана до духів. Якути, наприклад, ще в XX ст. вважали, що вилікувати людину може тільки шаман.

Зародження шаманізму можна віднести до періоду скотарства, землеробства (6 тис. р. тому) і переходу у зв'язку з цим від матріархату до патріархату. Головна роль чоловіка в господарському житті зумовила його пріоритет і в господарському управлінні. Саме здатність утримувати людей, які нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві були втілені в шаманізмі.

Шаманізм характеризують такі типологічні риси:

1. поява професійних служителів культу. Ця група людей вже жила за рахунок відправлення культу. Однак шамани ще не мали власної релігійної організації. Діючи в межах родоплемінної організації, вони підкорялися ватажкам роду і племені, виконували їхні вказівки;

2. виділення в ролі головних об'єктів релігійного поклоніння так званих шаманських духів. Люди того часу вірили, що ці духи виконували різні доручення шамана, допомагали йому пізнавати таємниці, билися зі злими духами;

3. керівна роль чоловіка в релігії. В цей період зменшується кількість духів - жінок, вони витісняються на другий план духами-чоловіками. Хоча серед професійних служителів культу жінки ще залишаються, поступово, з процесом розкладу родового ладу, їх змінюють шамани-чоловіки;

4. використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів (скорочення обличчя та судорожні порухи тіла, піна на вустах, стрибки, безконтрольна мова, втрата свідомості);

5. виконання задурливих дій як засобів виконання релігійних обрядів.

Шаманізм зберігся і дотепер у народів Азії, Австралії, Африки, Америки, де є залишки первісного суспільства. Елементи шаманізму існують і в сучасних релігіях. Це і професійна каста служителів культу, і уявлення про те, що священики перебувають в особливих відносинах зі світом духів, і те, що головні представники надприродного світу - чоловічої статі. Сюди можна віднести й елементи екзальтації, властиві окремим сучасним релігіям.

Розклад родоплемінного ладу привів також до заміни ранніх, примітивних первісних культів розвинутими етнічними релігіями. Однак первісні вірування не зникли зовсім і існують у двох формах: у чистому вигляді у народів із залишками родоплемінного ладу і як окремі елементи в сучасних релігіях.

РОЗДІЛ 5