logo
Загальне релігієзнавство (Докаш

4.5. Землеробський культ

Землеробський культ - поклоніння двійникам тих явищ природи, які впливають на врожай. Прикладом цього є уявлення індіанців-ірокезів, які ще у XIX ст. шанували 4-х головних духів: землі, бобів, кукурудзи, гарбуза. Всі ці чотири духи, за їх уявленнями, були жінками. Приміром, духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображувала у вигляді трьох сестер, одягнутих у листя відповідних рослин. Поряд із духами-жінками вшановувалися також, але на другорядних ролях, духи-чоловіки - сонця, дощу, вітру. Релігійні погляди, що проявлялися в земле­робському культі (матріархат - 8 тис. р. тому), відображали залежність землеробства від природи і керівну роль жінки.

Ця релігійна система характеризувалася такими рисами:

  1. шанування землеробських духів у ролі головних;

  2. керівна роль жінки в релігії. Землеробський культ - своєрідна жіноча релігія. Це проявлялося у зображенні найголовніших духів у вигляді жінок. При цьому жінки виконували найважливіші релігійні обряди;

  1. людське жертвопринесення як відповідна вдячність духам за врожай;

  2. ідея смерті і воскресіння деяких духів. Спостерігаючи за зерном, люди помітили, що після засівання («похорон») воно проростає («воскресає»). Це породило уявлення, що деякі духи можуть помирати і воскресати;

  3. перенесення «країни мертвих» із землі на небо. Враховуючи, що небо «посилало» давнім землеробам як блага, так і неприємності (світло і тепло, дощ і вітер, сніг і град), у них народилися уявлення, що духи живуть на небі. За аналогією і «країну мертвих» перенесли із землі на небо. Тоді вперше і виникає ідея «про життя» душ мертвих у небеснім Царстві.

Землеробський культ широко представлений і в сучасних релігіях. У християнстві, наприклад, вшановуються такі святі, як покровитель землеробства Георгій та повелитель дощу і грому пророк Ілля. Від ідеї жіночого духу землі беруть початок уявлення про Богородицю – «покровительку», «заступницю» хлібів. Із землеробського культу прийшли в християнство свято Різдва Христового (в минулому - свято народження взимку духа сонця) і Пасхи (воскресіння навесні духа зерна).