Синтоїзм

Синтоїзм (від япон. «синто» — шлях, вчення богів) — національна релігія японців, що сформувалася в VI-VII ст. на базі родоплемінних анімістичних культів і шаманства, Як вважають деякі дослідники, синтоїзм - нерозвинена релігії, що полягає в поклонінні духам природних стихій та обожненні культу предків. У неї немає ні засновника віри, ні пророків, ні ідеї Творці чи спасителя, формального, канонічного підґрунтя вчення Визначальна ідея синтоїзму - поклонінні Камі (сукупності богів, природних стихій, надприродних сил та обожнюваних людей). Камі - це все, що існує, і все, що існує — є Камі. Це деякий божественний розум, що пронизує всесвіт, це життєва сила світу. Таким чином, синтоїзм за своєю суттю - релігія пантеїстична, де не проводиться чіткої межі між Творінням і Творцем,

Сонм (сукупність) божеств і духів (Камі), за вченням синтоїзму оживляє всю природу і здатний втілитися в будь-який предмет (каміння, дерева, рослини, річки, тощо), який стає об'єктом поклоніння (сінтай - дослівно «тіло бога»).

Релігійне вчення синтоїзму за своєю суттю - анімістичне. Водночас тим, це безумовний, послідовний політеїзм (світ Камі). Камі - верховні божества, покровителі стихій, вони - й локальні божества, покровительство яких зводиться навіть до окремих об'єктів: струмків, каміння, дерев, рослин. Камі - це і душі предків, а поклоніння їм - поклоніння предкам. Обожествляють синтоїсти і космос - адже він заселений Камі, В синтоїзмі оригінально поєднуються анімізм і фетишизм. Для синтоїста природа, світ, космос - об'єкт поклоніння, суцільний фетиш. Разом із тим, це і синтоїстський містицизм - Камі живуть поруч, всюди. В синтоїзмі відсутні уявлення про потойбічний світ Спасіння, за віровченням, досягається через виконання безлічі суспільних та індивідуальних табу, які є органічною частиною життя японців. Ритуальна охайність (обмивання тіла й акуратність у побуті) мають велике значення, бо синтоїсти вірять, що чистота відлякує злих духів.

Спасінням синтоїсти називають такий стан, за якого людина недосяжна для злих духів і нещасть цього світу. В синтоїзмі немає чіткої концепції гріха та праведності. Людина добра тому що вона богами. Той, хто вмилостивляє богів і духів померлих, чітко виконує всі табу і поклоняється Камі, отримає спокій і безсмертя, возз'єднавшись із духами пращурів у безтілесній субстанції Камі. Звідси мета життя людини - служіння пращурам (через духів) і злиття з космосом.

На синтоїзм великий вплив справили конфуціанство та буддизм. Етичне вчення синтоїсти взяли від конфуціанства (синівська шанобливість та принципи правильної поведінки) і буддизму. Починаючи з V ст., буддизм мав дуже великий вплив на синтоїзм. Ці обидві релігії, співіснуючи, взаємодоповнювалися. Процес синто-буддійського синкретизму тривав майже до XVII ст., коли синтоїзм був популярним серед народних мас, а вплив буддизму поширювався головним чином на імператорський двір та його оточення. Фактичний поділ синто і буддизму можна віднести до часу опублікування імператорського указу (28 березня 1868 року), який передбачав припинення діяльності буддійських священиків.

Тривалий час відправлення культу в синтоїзмі здійснювали старійшини родів і вожді племен. Пізніше, під впливом буддизму, на зміну шаманам і главам родів, які відправляли культи і обряди, прийшли спеціальні жерці, каннусі ("господарі Камі"), посади яких були, як правило, спадковими. Імператор Із цього часу стає верховним жерцем, який очолює жрецьку ієрархію.

Пантеон богів синтоїзму дуже великий. Так, у VIII ст., коли було здійснено «облік» богів, їх виявилося 3132, Тоді ж склалася їх ієрархічна система на чолі з богинею Сонця Аматерасу.

Ставлення до різних богів у синтоїзмі різне: одних (сильних, добрих) поважають, інших (слабких та злих) зневажають. Вони мають різні форми уособлення і постають як люди, звірі, птахи, ріки, трава, дерева, гори, Усе незвичне викликає благоговінні і страх як прояв Камі, наділений надприродними здібностями,

Синтоїзм як релігія не набув чіткої організаційної структури, системи відпрацьованої обрядово-культової практики, Він майже цілком зведений до поклоніння конкретним Камі та духам пращурі», що поселилися в храмі.

Синтоїстський храм складається з двох частин: хондена — святилище, де зберігається священний предмет, в якому перебуває божество синтай, і залу для тих, хто прийшов молитися, — хайден. Зображень богів у храмі (дзіндзя) немає, але можуть бути зображенні тварин (лисиць, мавп, слонів), в яких є синтай, а тому вони вважаються божествами. Біля вівтарі - скринька для пожертвувань. Церемонія культу дуже проста; треба кинути монету у скриньку, плеснути декілька разів у долоні та викласти словами чи подумки своє прохання.

Обряди, крім храмів, виконуються в невеликих домашніх вівчарях віруючих (камідан), де повинні знаходитися зображення богині Аматерасу. Перед ними читають молитви (поріто) і приносять жертви, Мета обряду - викликати задоволенні конкретних Камі та духів, зробити їм приємне, нагадати про свою повагу і відданість, принагідно висловивши своє прохання, Для цього застосовуються молитви, заклинання, співи, музика, священні танці (натура), жертви (реальні і умовні), щоб не викликати нарікань божеств, а тим більше – їхніх невдоволення і злості, Обряди в храмах виконують тільки фахівці - каннусі, Починається обряд з очищення, символічного чи ритуального миття рота і рук біля храму. Потім віруючий викладає жерцю свої прохання, які записуються на спеціальну жертовну дощечку, після чого жрець, за відповідну оплату, звертається до божества. Під час останньої частини обряду присутність віруючого не обов'язкова.

До синтоїстського культу належить і свято мацурі, що проводиться один чи два рази на рік протягом декількох днів. На свято храм вичищають, вимивають і прикрашають.

Синтоїзм мас свою оригінальну концепцію створення світу. За первісною міфологією японців, спочатку існували небо і земля, згодом з'явилися три божества, потім ще два, після них - ще п'ять парних божеств.

Усі вони уособлювали різні стихії природи. Вважається, що створення світу, багатьох божеств, а відповідно і японських островів, відноситься до часу появи подружньої пари богів - Ідзанагі і Ідзанамі.

Згідно з міфом, після смерті Ідзанамі, що померла при народженні божественного вогню, Ідзанагі вирушив за дружиною до країни мертвих, але втік звідти, злякавшись скверни. Щоб позбутися її, він здійснив обряд очищення, в ході якого народив велику кількість богів. Під час обряду омивання обличчя, з його лівого ока народилася богиня Сонця Аматерасу, з правого - бог Місяця Цукійомі, з носа - бог вітру і бурі Сусаноє. Останній, за ряд вчинків, не гідних божества, був вигнаний на землю з Небесної країни. Земля ж була підкорена владі небесних богів божественним онуком Аматерасу – Нігіні - Першим правителем Японських островів, згідно з міфом, був Дзімму, необхідний для того, щоб зв'язати епоху богів з епохою земних правителів і обґрунтувати божественне походження останніх. На міфах та переказах, які пізніше склали Священне писання синтоїзму, ґрунтувався релігійний престиж правителів країни, які постійно посилалися на своє походження від верховного божества Аматерасу.

Згідно із синтоїзмом, імператор (мікадо), який вважається родоначальником усіх японців, є зв'язуючою ланкою між Камі і людьми. Він - представник богині Сонця Аматерасу на землі, її продовження в часі, «син небес», бог у людській подобі.

Спершу синтоїзм не мав Священного Писання, ідеї одкровення. Віровчення передавалося усно, у формі традицій, Лише у VІІ-VІІІ ст. з усної традиції було відібрано, відредаговано та оформлено писемно основні положення синтоїзму. Так з'явилися дві книги священних текстів синтоїстів: «Кодзіка» («Хроніка давності») в 712 р. та «Ніхоньсьокі» («Японські хронічки») в 720р.

Догматику синто, зокрема культ ісе-дзингу, викладено в «Синто-гобусе» («П'ятикнижжі Синто»), складене у VIII ст. Одним із найважливіших документів, у яких втілене, все синто, - «Записки про закони спадковості божественних марновірств», написані

Довгий час синтоїзм був державною ідеологією, а отже, й нормою моралі та кодексом честі. Правда, єдиної точки зору на час встановлення цього його статусу в релігієзнавців немає. (За В.І. Лубським - це V-VІ ст., за Ю.А.Калініним - XVII ст., за С.В. Павловим - 1882 р.). На синтоїстські принципи (в першу чергу культ богині Аматерасу) спиралися імператори. Синтоїстські норми лягли в основу патріотизму і відданості імператору (не вітчизні, а особі) японських самураїв, з рядів яких під час Другої Світової війни формувалися кадри самовбивць - камікадзе. Упродовж століть офіційна пропаганда у своїх націоналістичних претензіях спиралася на ідею створення «Великої Азії» під началом великої Японії (реалізація принципу «вісім кутів під однією покрівлею»), тобто об'єднання світу під владою Японії, японського імператора - нащадка богині Аматерасу.

Розгром Японії у Другій Світовій війні привів до занепаду синтоїзму як державної ідеології, а відповідно й культу імператора. Культ богині Аматерасу став приватною справою японського імператора та його оточення. В лютому 1946 року синтоїстське духовенство утворило Асоціацію синтоїстських святилищ (Дзіндзя Хонте), яка є сучасною формою існування синтоїзму.

Сьогодні синтоїзм - це суто японське явище, що налічує майже 150 різних синтоїстських напрямків та понад 31 млн. послідовників.

РОЗДІЛ 6