Даосизм

Даосизм виник в Джоуському Китаї у VІ-V ст. до н.е. одночасно з вченням Конфуція як самостійна філософська доктрина. Засновником даосизму вважається давньокитайський філософ Лао-цзи (604-517 рр. до н.е.) - попередник Конфуція, Згідно з легендою, мати носила його в утробі кілька років і народила старим - звідси його ім'я – «Стара дитина» або «Старий філософ».

Принципи віровчення даосизму викладені в трактаті «Дао де цзин», який написали учні Лао-цзи.

У центрі доктрини даосизму - вчення про великого Дао - загальний Закон і Абсолют. Дао панує всюди і необмежено. Його ніхто не створив, але все походить від нього. Невидиме і нечуване, недосяжне для органів чуття, постійне й невичерпне, безіменне і безформенне, воно дає початок, ім'я і форму всьому на світі. Навіть велике Небо наслідує Дао. Пізнати Дао, йти за ним, злитися з ним -у цьому зміст, мета і щасті життя, Виявляється Дао через свою еманацію (прояв) – «де». Якщо Дао все породжує, то «де» все годує.

Згідно з віровченням, пізнання Дао відбувається через наслідки його дій, а вони виявляються через «де» - доброчесність. Там, де вона є, там діє Дао; хто доброчесний, той виконує закон Дао. Внаслідок пізнання Дао відбувається повернення людини до світової гармонії, злиття її з природою. Всі порушення нормального існування речей у природі (посуха, повені, непогода) є порушеннями її гармонії, Несправедливість, порушення суспільного порядку - теж порушення гармонії, але в суспільстві. Щоб усунути ці порушення, потрібна дія Дао, Втручання людини тут неприпустиме.

Тому Вищою метою людини, згідно з ученням даосизму, є відхід від пристрастей і метушні життя.

Даосизм пропагує простоту і природність. Проголошений у «Дао де цзин» принцип «ушей» (не діяння) означає, що людина не повинна втручатись у природний перебіг подій. Треба вести пасивне існування, уподібнившись, наскільки це можливо, природі та всесвіту. Не потрібно змінювати реальність, треба залишити речі такими, якими вони є, і вести тихе, пасивне життя, пробуджуючись, та діючи тільки в разі крайньої необхідності. При цьому слід запобігати будь-якому насиллю. Мудра людина, яка живе відповідно до принципів Дао, досягає граничної простоти, ясності та спокою. Ранній даосизм вчив, що людина повинна запобігати будь-якій агресії й змаганню. Це моністична філософія, що зводить всі уявлення до принципу Дао; все, що існує - єдине. Навіть такі протилежні явища, як добро і зло, світло і темрява-різні боки єдиного принципу. Всі явища, що спостерігаються, відносні, а не абсолютні все виходить з Дао і повертається в Дао. У природі відбувається нескінченний конфлікт між протилежностями Ян і Інь, але в кінцевому підсумку в разі взаємного проникнення, вони точно врівноважують один одного. Єдине абсолютне поняття в даосизмі неосяжний принцип Дао, ні Спасителя, ні Бога-творця тут не існує.

Важливим принципом даосизму є виконання моральних принципів добродійності. Це, насамперед, виконання основного обов'язку, вірність, любов, терпіння, самопожертвування, напучення проти злих учинків, розведення тварин, насадженні дерев, прокладання доріг, риття криниць, просвітлення нерозумних, читання книг, виконання обрядів тощо.

Даосизм довгий час виступав лише як сукупність філософських концепцій, де ідея Дао більш-менш точно відображала загальний зв'язок явищ і предметі» навколишнього світу, їх причиннозумовленість, об'єктивність закономірностей розвитку світу. Тривалий час у даосизмі невиразно виступала й ідея надприродного, він зовсім не був пов'язаний із релігійним культом.

Релігією він став лише через 500 років після смерті Лао-цзи. Релігійна система даосизму виникла як синтез анімізму, міфології, фетишизму та магії на основі релігійного культу, до якого раніше вдалося конфуціанство.

Вищим божеством даосизму як релігії вважається нефритовий імператор Еой-Хуан. За міфологією, він має земне походження. Це – імператор глибокої старості, який добровільно залишив престол, став пустельником, допомагав у всьому людям, а потім перетворився на нефритового імператора, що володіє раєм і пеклом. Він стежить за дотриманням справедливості, чинить суд над усіма після їх смерті. Все, до чого доторкнулися Юй-Хуан та його послідовники - священне.

Важливою складовою віровчення є вчення про довголіття (800-1200 років) і навіть безсмертя, яких можуть досягти праведні відлюдники, що приєдналися до Дао. Враховуючи популярність ідеї довголіття та безсмертя, даосисти, відмовившись від відлюдності довголіття та безсмертя, даосисти, відмовившись від відлюдності та принципу «увей» (не діяння), поєднали філософські ідеї «Дао де цзин» із примітивними народними віруваннями, їх магічною практикою, обрядами ворожінь та заклинань і надали своєму релігійному культу практичного характеру. Так виник міф про богиню безсмертя Сіванму, яка володіє персиковими садами, що дають плоди безсмертя раз на три тисячі років.

Всі, хто живе в її палаці в горах Кунь-лунь, на краю світу, де нема ніякого життя - безсмертні. Навіть боги раз на рік збираються в її палаці, щоб пригоститися персиками безсмертя.

За допомогою міфу про першолюдину Пань-гу даосисти спробували сформувати своє розуміння створення світу. Пань-гу уособлює в собі весь оточуючий світ: сонце і місяць, землю і гори, трави, вітер, небо, людей.

Пропонує даосизм і свій особливий шлях досягнення безсмертя. Тіло людини, згідно з віровченням, являє собою мікрокосмос, який можна уподібнити до макрокосмосу, тобто Всесвіту. Подібно тому, як Всесвіт функціонує при взаємодії сил Інь і Ян, має зірки і планети, організм людини є також скупченням духів (їх біля 36 тис.) і божественних сил, результат взаємодії чоловічого і жіночого начал. Щоб досягти довголіття, а потім і безсмертя, слід створити для всіх духів - манад такі умови, щоб вони не залишали тіло.

Це досягається, як вважали даоси, за рахунок харчових норм (утримання від м яса, вина, грубої їжі, які зміцнюють матеріальне начало в організмі), спеціальних фізичних вправ (постукування зубами, потирання скронь) та системи дихання (затримування його, перетворення у ледь помітне – «утробне»). Велике значення також надавалося моральному фактору. Щоб стати безсмертним після довголіття, слід здійснити не менш ніж 1200 доброчесних актів, при цьому навіть один аморальний вчинок зводить все нанівець.

Все життя даоса - підготовка до безсмертя, прелюдія до завершального акту - злиття дематеріалізованого організму з Великим Дао (Абсолютом).

Ця трансформація доступна лише небагатьом, настільки священна і втаємничена, що її не можна зафіксувати. Зникнення людини знаменує собою акт залишення тілесної оболонки, дематеріалізацію, злиття з Дао, безсмертя.

Культ даосизму мас багато спільного з конфуціанством. До його пантеону поруч із главами релігійних доктрин (Лао-цзи, Конфуцій, Будда) входять інші божества й герої. На честь богів і великих героїв (полководців, захисників ремесел) даоси створювали храми, де встановлювали ідолів і збирали підношення. Ці храми обслуговувалися духовенством та монахами. Інститут жрецтва є даосизмі виник у II ст. до н.е. Його основним заняттям було ворожіння, астрологія, медицина, магічні обряди.

Традиції даосизму збереглися й донині у фольклорі та народній медицині, у практичних рекомендаціях із медитації та ритуальної гімнастики.

В світі сьогодні понад 31,2 млн. його послідовників. Нечисленні громади є і в Україні.