Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
В XV - XVI ст. у Західній Європі відбувається розпад феодального суспільства і формуються капіталістичні відносини. Розвиток науки, особливо природознавства, сприяв посиленню матеріалістичних тенденцій у філософії. Відроджувалось античне вільнодумство, але на більш високому рівні, Вільнодумство цього часу - це різноманітні виступи проти церкви.
Виступи проти католицької церкви відбувалися в релігійній формі. Так, в Англії у XV ст. мали місце виступи проти папства, натхненником і теоретиком яких був релігійний реформатор священик Д. Уікліф (1320-1384 рр.). Його критика католицької церкви в народі набула антирелігійної спрямованості. У ХVст. у Чехії виник могутній гуситський рух проти церкви, який очолив Ян Гус (1371-1415 рр.). Він виступав проти авторитету церкви і протиставляв «Святому Письму» людський розум і досвід. Найвищого розвитку боротьба проти католицької церкви набула в русі Реформації Антикатолицькі настрої яскраво виявилися і під час селянської війни в Німеччині (1524 - 1525 рр.). Один із вождів цієї війни Т. Мюнцер (1490-1525 рр.) був пантеїстом. Він піддавав критиці не лише католицизм, а й все християнство.
В епоху Відродження ідеї вільнодумства набули широкого розповсюдження. До них звертаються філософи, вчені, письменники, публіцисти, зокрема італієць Джовані Бокаччо (1313-1375 рр.) у своєму творі «Декамерон» не тільки віддерто висловлює своє вороже ставлення до духовенства та церкви, але й прямо виступає проти релігії.
Сприяв поширенню вільнодумства (сатиричне викриття богословських недоречностей) і німецький гуманіст У. Гуттен (1488 – 1523 рр.).
П. Помпонацці з Падуї (1462-1524 рр.), посилаючись на матеріалізм, відкинув догмат про безсмертя душі.
До вільнодумців епохи Відродження можна також віднести геніального італійського художника, вченого, інженера і філософа Леонардо да Вінчі (1425-1515 рр.), який називав католицьку церкву «крамницею обманів» та різко критикував теологію і марновірство. У своїх творах він пропагував реалізм і радість життя.
Виходячи з принципів скептицизму, висміював ідею безсмертя душі, марновірство духовенства, релігійний догматизм французький філософ Мішель де Монтень (1533-1592 рр.).
Найбільшого значення в розвитку і обґрунтуванні вільнодумства в епоху Відродження набула наукова діяльність М. Коперника і Д. Бруно. М. Коперник (1473-1543 рр.) не тільки піддав критиці геоцентричну систему Птоломея (згідно з якою центром Всесвіту вважалася Земля, навколо якої нібито рухається Сонце і планети), а й навів наукові докази геліоцентричної системи (за якою центром нашої планетної системи є Сонце).
Д. Бруно (1548-1600 рр.) рішуче відкинув непослідовність вчення про, «двоякість істини». Він вважав, що істина належить лише науці Згідно з його вченням, Всесвіт єдиний, матеріальний, вічний і нескінченний. За свої переконання Д.Бруно після восьмирічного ув'язнення був спалений 17 лютого 1600 р, у Римі на Площі квітів.
Така ж доля спіткала пантеїста за переконаннями, критика інквізиції Л. Ваніні (1585-1619 рр.).
Високе піднесення вільнодумства можна пов'язати з розвитком матеріалізму в Новий час у країнах Західної Європи (кінець XVI-XVII ст.). Вільнодумство цього періоду в основному розвивалося під впливом геніальних ідей Г. Галілея (1564-1642 рр.). Він одержав нові, ґрунтовніші підтвердження системи Коперника, Навіть після примусового відречення від вчення М. Коперника він сказав про Землю: «А все ж таки вона крутиться!»
Сучасники Г. Галілея - родоначальник англійського модернізму Ф. Бекон (1561-1626 рр.), його співвітчизник філософ Т. Гоббс (1588-1679 рр.) та французький вчений П. Гассенді (1592-1665 рр.) - продовжили і розвинули ідеї вільнодумства, вели боротьбу за витіснення релігії з філософії і науки, заперечували ідею Бога і безсмертя душі, проголошували атомістичне вчення Епікура.
Видатною фігурою вільнодумства. ХVІІ ст. був також Б.Спіноза (1632-1677 рр.). Своїм «Богословсько-політичним трактатом» він поклав початок науковому аналізу Біблії.
Виступи вільнодумців XVI - XVII от. здебільшого маскувалися пантеїзмом і деїзмом.
- Предмет, структура і методологія курсу
- 1.1. Предмет та структурні розділи релігієзнавства
- 1.2. Методи дослідження релігієзнавства
- 1.3. Методологічні принципи релігієзнавства
- Релігія як суспільно-культурне явище
- 2.1. Сутність і етимологія поняття «релігія»
- 2.2. Загальні ознаки релігії
- 2.3. Релігієзнавчі концепції природи релігії
- 2.4. Структура релігії, її соціальні функції
- Зовнішня структура
- Внутрішня структура
- Соціальні функції релігії
- 2.5. Класифікація релігій
- 2. Час виникнення:
- 4. Державний статус:
- 5. Правовий статус:
- 7. Етносоціальні критерії:
- Основні теорії походження релігії
- 3.1. Теологічні теорії походження релігії
- 3.2. Наукові теорії походження релігії
- 3.3. Наукове пояснення виникнення релігії
- Ранньоісторичні форми релігії
- 4.1. Магія
- 4.2. Фетишизм
- 4.3. Анімізм
- 4.4. Тотемізм
- 4.5. Землеробський культ
- 4.6. Шаманізм
- Етнічні релігії
- 5.1 Народні релігії
- Релігії Стародавнього Єгипту
- Релігії народів Давнього Дворіччя
- Релігії народів Малої Азії та Східного Середземномор'я
- Хетська релігія
- Фригійська релігія
- Сирійсько фінікійська релігія
- Халдейська релігія
- Релігії Стародавньої Індії
- Брахманізм
- Релігії античного світу
- Давньогрецька релігія
- Релігія Стародавнього Риму
- Давньоіранська релігія
- Давньоукраїнська релігія
- 5.2 Національні та етнодержавні релігії
- Індуїзм
- Джайнізм
- Сикхізм
- Конфуціанство
- Даосизм
- Іудаїзм
- Синтоїзм
- Світові релігії
- 6.1. Буддизм
- 6.2. Християнство
- Православ'я
- Старообрядництва
- Католицизм
- Протестантські течії
- Ранній протестантизм
- Лютеранство
- Цвінгліанство
- Кальвінізм
- Англіканство
- Баптизм
- П'ятидесятництво
- Адвентизм
- Свідки Єгови
- Регіональні (місцеві) релігії
- Не вистачає 172 – 173 сторінок.
- 6.3. Іслам
- Новітні релігійні течії і рухи
- 7.1. Неохристиянство
- Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони)
- 7.2. Релігії орієнталістського напряму
- 7.3. Синтетичні релігії
- 7.4. Езотеричні об'єднання
- 7.5. Неоязичництво (рідновірство)
- 7.6. Саєнтологічні (наукологічні) рухи
- 7.7. Сатаністи
- Сучасний стан та основні тенденції розвитку релігії церкви в світі, україні, регіоні
- 8.1. Основні фактори змін у сучасному релігійному просторі
- 8.2. Релігійна мережа України
- Кількісний склад релігійних організацій на території України
- 8.3. Історія, сучасний стан і тенденції розвитку релігій у Чернівецькій області
- Вільнодумство та атеїзм в історії культури людства
- Вільнодумство Стародавнього світу
- Середньовічне вільнодумство
- Вільнодумство епохи Відродження та Нового часу
- Українське вільнодумство
- Радикальні форми вільнодумства: французький атеїзм XVIII ст. І марксистсько-ленінський атеїзм
- Сучасні організації вільнодумства
- Свобода совісті і правове регулювання держвно-церковних відносин в україні
- Isbn 966-8653-24-6