2.4. Структура релігії, її соціальні функції

Релігія - складне соціально-історичне явище, витвір людського пізнання і розуму, почуттєвості й фантазії, свободи й неволі. Саме структурованість і цілісність цього феномена й дає підстави розглядати його як релігійний комплекс.

Він представлений багатьма складниками. Одним із них належить провідне місце в релігійному комплексі, інші знаходяться на другому плані, а деякі виявляються за певних умов зовсім не обов'язковими. Тобто виділяють основні і другорядні складники (елементи, компоненти) релігії.

Щодо визначення основних елементів релігійної системи, то в релігієзнавців немає єдиного погляду на ці феномени. Одні автори зараховують до основних складників релігії релігійну свідомість, діяльність, релігійні інституції (громади, управління, центри). Інші стверджують, що до елементів релігії потрібно в першу чергу відносити доктрину, міф, естетичні цінності, ритуали та різноманітні форми культової практики. Ряд релігієзнавців, а їх більшість, виокремлюють релігійну свідомість (релігійні уявлення, погляди та настрої), релігійний культ, релігійні організації. Ми поділяємо погляди останніх, вважаючи, такий поділ найоптимальнішим. Зауважимо, що кожен із названих складників релігії є динамічним, поліфункціональним і також структурується.

Враховуючи, що другорядні складники мало вагомі для характеристики релігійної системи, в релігієзнавстві прийнято вдаватися до аналізу основних елементів.

Основні складники релігійної системи об'єднуються в зовнішню і внутрішню структуру (будову) релігії.

До зовнішньої структури належать: релігійні уявлення та погляди, релігійні настрої, релігійні дії, релігійні інституції.

Внутрішня структура охоплює релігійну картину світу та релігійну науку життя.