Джайнізм

Релігія виникла в Індії у VI ст. до н.е. одночасно з буддизмом як опозиція брахманізму, що освячував кастовий лад. На той час він відображав інтереси прогресивних верств індійського рабовласниць - кого суспільства. На думку послідовників цієї релігії, вона була передана їм у далекому минулому 24 пророками-вчителями, першим із яких був Рішабха, а останнім - Джина. Тому вони поклоняються цим пророкам, а Джина (це прізвисько Махавіри Вардхамана, з санскр. - переможець, той, хто переміг карму, звільнився від сансари) вважається засновником релігії, Звідси і її назва-джайнізм. Розповіді про Джину та його учнів, повчання Махавіри склали канонічну релігійну літературу джайнізму - Сїддханта (від сіддхи - досконалий)

Джайнізм заперечує станово-кастову систему і визнає, що врятуватися, звільнитися від карми, переродитися можуть усі, незалежно від кастової належності.

В центрі вчення знаходяться п'ять істин, які, на думку послідовників, проповідував Джина: не вбивай нічого живого (звідси вегетаріанство джайнів), не говори неправди, не кради, не прив'язуйся до земних речей, будь непорочним (для монахів).

Перші громади джайнів сформувалися ще за життя Махавіри. Спочатку вони складалися з монахів і мирян, хоча монастирів у джайнів не було. Монахи вели специфічний спосіб життя: жили біля міст у лісах, печерах, щоб миряни бачили їхнє аскетичне життя. Миряни ж повинні були обмежувати свої потреби, навіть один раз на місяць жити як монахи, годувати монахів, дотримуватися подружньої вірності.

В III ст. до н.е. в джайнізмі виникли дві течії: светамбари (одягнені в білий одяг), які не дотримуються суворого аскетизму, і дигамбари («одягнені простором» - ходили голі, як колись Махавіра), які найбільш послідовно дотримуються аскетизму.

Общини джайнів очолюють ачарії. Вони поділяються на групи, підгрупи. Деякі з них мають окремі храми, каплиці, релігійні школи, в кожній - свої аскета. За порушення релігійних правил винного виключають з общини. Вступ до груп вільний, без кастових обмежень.

Джайнізм мас низку спільних з брахманізмом та буддизмом положень: віра в перевтілення душі, вчення про карму, в те, що праведний спосіб життя врятує душу людини від подальших перевтілень, віра в періодичну появу пророків і богів.

Основу віровчення джайнізму складає вчення про дживи (душі) і їх переселення. Нове перевтілення залежить від того, що людина зробила в попередньому житті, як вона його прожила. Якщо душа, перебуваючи в земній оболонці, вела себе негідно, то вона, побувавши після смерті якийсь час у пеклі, за законом карми (відплати), знов переселиться в матеріальну оболонку і буде страждати. Щоб досягнути повного спасіння, припинити ланцюг безкінечних перевтілень, людина повинна позбавитись негідних вчинків, справитись зі своїми пристрастями, бажаннями, користолюбством. Для цього їй потрібно керуватись принципами, проголошеними Джиною: правильною вірою, правильним пізнанням, правильним життям. Самовдосконалення душі - головне у вченні джайнів, а сенс життя - досягнення нірвани.

Джайни заперечують авторитет Вед, жертвопринесення тварин, як і вбивство будь-чого живого (норма ахімси, - за вченням джайнізму, вічних душ стільки, скільки є живих істот), концепцію створення світу богами. Вони заперечують варни - всі люди рівні. Людина є вмістилищем божественного. Бог - єдиний, найвищий, найблагородніший і найповніший вияв сил, існуючих у душі людини. Душа може бути врятована за допомогою правильної віри, знання і поведінки. Джайнізм високо цінує аскетизм в усіх його формах, заохочує пустельництво.

Джайнізмі дозволяється чернецтво жінок, вони читають священні книги, беруть участь у молитовних зборах. Порівняно з брахманізмом у джайнів значно спрощений культ. Молитовні зібрання проводяться для читання «Сіддхант». Ритуали також нескладні. Віруючі беруть у них участь оголеними. Йдучи по дорозі, вони закривають рота марлевою пов'язкою і невеличкими віниками підмітають дорогу перед собою. Марлева пов'язка запобігає від того, щоби не проковтнути яку-небудь комашку, а дорогу вони підмітають, щоб не роздушити черв'яка або мурашку.

Предметом обожнення є статуї тиртханкарів (зображення голих чоловіків - у дигамбарів, статуй, обтягнутих тканинами з коштовним камінням - у светамбарів). Віруючі приносять їм символічні жертви квітами, плодами, солодощами, рисом, тричі обходять їх, читаючи молитви. Щодня жрець обливає статую молоком чи ароматизованою водою.

Джайнізм не вийшов за межі Індії і переважно є індійським явищем. Джайнів у світі налічується близько 4,3 млн. чоловік. Через численні культові розбіжності єдиної джайністської церкви не існує.