Тема 6. Онтологія релігії

231

монотеїстичних релігіях. Монотеїзм протиставив принципу циклічного розвитку, який був властивий політеїстичним релігіям і міфології, ідею абсолютного кінця світу напередодні встановлення Божого Царства.

Вчення про кінець світу і Царство Боже найбільш типові для іудаїзму, християнства та ісламу. Так, іудеї очікують пришестя месії, який започаткує настання ери миру і справедливості на Землі. Християнство стверджує, що Ісус Христос як месія вже був на Землі, але скоро прийде вдруге як спаситель і вчинить Страшний суд. За Біблією з другим пришестям пов'язується встановлення тисячолітнього царства, в якому житимуть воскресші святі і мученики християнства. Триватиме воно до Армагеддону і страшного суду. Це вчення дістало назву мілленаризм (від лат. mille - тисяча і annus - рік).

Есхатологічне вчення християнством запозичене з іудаїзму. Воно передбачає загробну розплату за земні страждання лише богообраного народу, яким вважалися стародавні іудеї. В християнській теології посмертну відплату здобудуть всі ті, хто "спасеться", а ідея кінця світу пов'язується з другим пришестям Ісуса Христа, Армагеддоном, тисячолітнім царством і страшним судом.

Ставлення до мілленаризму в різних течіях християнства не однакове. Одні вважають, що месія повернеться вдруге і завершить суд над винуватцями зла; другі твердять, що страшний суд відбудеться після того, як зло поступово стане згасати і його зникнення сприятиме настанню царства небесного; треті повністю відкидають мілленаризм і ті місця в Біблії, де йдеться про день страшного суду, пояснюють як розповідь про подальшу долю індивідуальної душі. Неоднозначне ставлення до мілленаризму обумовлене багатьма причинами. По-перше, надія на покарання винуватців зла і несправедливості, а також - на вічне блаженство праведників робить бажаним настання "останніх днів", що надає сенсу земній історії як тернистому і важкому шляху до єднання з Богом. По-друге, апокаліптичні симптоми швидкого кінця світу викликають страх перед земним стражданням і посмертною карою. Почуття такого страху спонукає людей миритися з нещастям і несправедливістю, штовхає до покаяння і сприяє підживленню релігійної віри. По-третє, в епоху Реформації протестантська ідеологія намагалась зняти суперечність між земним і потойбічним світом шляхом введення ідеї про Царства Боже на Землі, і пояснення кінця світу як реального знищення соціального зла. Проте ці ідеї не набули поширення, їх витіснили августиніанство, що визнає джерелом соціальних змін лише волю творця, і канонічна євангельська традиція, яка право суду і загробної відплати залишає тільки за Богом.

В ісламі останній день світу вважається однією з основних істин віровчення. Іноді цей день розуміють як здійснення Божого суду над індивідуальною душею після смерті мусульманина. В багатьох місцях Корану останній день світу інтерпретується як стан, коли Земля буде зруйнована і всі

232

Розділ II. Філософське витлумачення Феномену релігії

люди отримають справедливу винагороду за свої діяння. Вони будуть поділені на тих, хто потрапить до раю, і на тих, хто потрапить до пекла.

В релігійних вченнях індуїзму, буддизму та зороастризму домінує ідея, що світ розвивається за космічним циклом, протягом якого релігія і мораль поступово занепадають і зрештою досягають крайнього рівня деградації. їх деградація притаманна сучасній епосі, яка характеризується як Калі-Юга або період виродження Дхарми. Протягом цього циклу розвитку прокладається шлях до оновлення віри і Земля поступово вступає в нову "золоту епоху" або період Кріта. В індуїстських священних книгах зафіксовані пророцтва, що космічне перетворення світу відбудеться з пришестям нового аватара (в буддизмі - будди майбутніх віків, в зороастризмі - Саошьянти). Сучасний світ, якому притаманні безпрецендентні соціальні потрясіння, індустріалізація, розвиток технологій, екологічна криза і занепад культури, характеризується багатьма релігіями як світ нещастя, смутку і страждань, що передує появі Месії.

Багато священних книг різних релігій твердять, що напередодні кінця віків наступить голод і мор, братовбивчі війни, природні катаклізми і сучасна цивілізація зазнає занепаду. На думку християнських богословів, сучасне людство, захоплене матеріальними інтересами, прагненням до наживи і різних насолод, любов до Бога в ньому вироджується. В індуїстських і буддистських священних текстах сказано, що з наближенням кінця сучасного періоду калі-цивілізація досягне найнижчої кризової точки. Більшість священних писань кінець віку пов'язують з появою Антихриста, Звіра або Даджжала, який заперечує існування Бога. Образ Антихриста уособлює зло і є противником християнської церкви. Саме Антихрист є об'єктом багатьох релігійних теорій, з яким пов'язуються всі біди нашого часу. В деяких священних книгах кінець віків обумовлений занепадом релігії, коли авторитет її основоположника знижується, а його віровчення зазнає перекручень. Після знищення Антихриста наступить соціальне і релігійне оновлення світу.

Християнство кінець світу і страшний суд пов'язує з Армагеддоном. За Біблією, Армагеддон інтерпретується як місце збору сил сатани для вирішальної битви з Богом, а в більш широкому теологічному розумінні - це символ останньої боротьби Добра і Зла. Ідея такої боротьби зустрічається в Старому Заповіті, а в Новому Заповіті вона подана вже в конкретизованій формі. Так, в Одкровенні Івана Богослова розповідається, що Звір, який уособлює Рим і зло взагалі, будуть переможені посланцем Бога - Месією і скинуті у підземелля. Після цього почнеться тисячолітнє царство воскреслих святих і мучеників. Потім відбудеться остання битва небес з силами зла. Антихрист зазнає остаточної поразки, що ознаменує кінець земної історії. Після цього воскреснуть всі люди, які стануть перед Божим судом. Грішники будуть засуджені на вічні муки, а праведники стануть блаженствувати в "небесному Єрусалимі".

В протестантизмі сутність Армагеддону визначається в контексті доктрин