Тема XIV основний зміст християнського віровчення і культу

Християнство - цілісна конфесійна і культурно-релігійна традиція. Богословсько-релігійними відповідниками цієї ідеї можна вважати уявлення про єдину позаконфесійну Церкву Христову або дещо ліберальнішу ідею екуменічного, "відкритого" християнства. На перший погляд ці ідеї можуть видатися суто ідеальними конструктами (бо реальність завжди демонструвала саме конфесійний, "розділений" розвиток християнства). Проте вони спираються на реальні, історично підтверджені факти єдності витоків християнської традиції і наявність певних світоглядних та духовних інваріантів, закріплених у Святому Письмі, церковних догматах і канонах. Завдяки цим інваріантам християнство вже дві тисячі років зберігає певну ідентичність, незважаючи на конфесійну різноманітність. Дуже часто саме ця різноманітність допомагає найповніше розкрити конкретну сутність означених інваріантних догматичних принципів щодо тих чи інших історичних періодів, культур, народів, громад та особистостей.

Все це дає підстави для розгляду християнства як чогось цілого, а не як певної окремої конфесії (деномінації) його. Саме різноманітність християнства має розглядатися як його цінність. Цінність, що (залежно від світоглядних уподобань) є наслідком особливостей соціокультурного розвитку людства або дозволена, передбачена і визначена Богом. Значення всіх культурних та конфесійних норм полягає у можливості виявлення через них справжньої повноти релігійного життя в лоні християнської традиції.