logo
544702

Тема 4. Дисциплінарна структура релігієзнавства

релігійних ідей, поглядів, уявлень через сукупність релігійних та позарелігійних дій.

Як уже відзначалося, релігійна діяльність - специфічна форма соціальної діяльності. Маючи спільний з соціальною діяльністю суб'єкт дії (людина, соціальні спільноти), вона має іншу специфіку об'єкта, на який спрямована дія, особливість форм і способів її здійснення, а також зміст.

Релігійна діяльність і релігійна дія спрямовані на задоволення певних релігійних потреб, інтересів віруючої людини чи релігійних об'єднань, конфесій. Релігійні дії та діяльність базуються на релігійному світогляді, переконаннях, установках, а також релігійних нормах та релігійних інтересах. В релігієзнавстві традиційно виділяють два види релігійної діяльності: культову та позакультову.

Будучи основою, фундаментальним поняттям, що характеризує релігійну діяльність, культова діяльність є водночас найважливішим елементом структури релігії. Культова діяльність - це сукупність культових дій: молитва, богослужіння, таїнство, обрядові, магічні, ритуальні дії, каяття, жертвопринесення, тобто дії, викликані не взаємовідносинами людей, а їх ставленням до богів або ж Бога. Сукупність таких дій (культових) і є культом. Фундаментальною ознакою культу є віра в реальність існування надприродного і в можливість впливу на нього за допомогою певних культових дій. Як уречевлений, зовнішньо видимий компонент структури релігійного комплексу, культ втілює в собі "концептуальний елемент" релігії. Жоден обряд або ритуальний акт не є релігійним поза системою релігійних ідей культової значущості. ЮЛевада писав: "Лише ті рухи тіла, висловлювання, переживання можуть бути віднесені до ритуальних, які несуть відповідальне смислове навантаження, інакше кажучи, є знаками культових відносин, оскільки ритуал -це така сама мова культу, як і міф, така сама знакова система". '

Культ являє собою єдність релігійних дій і віри, специфічне опредмечення релігійного світорозуміння. Елементи культу певною мірою властиві всім релігіям. Культ - важлива ознака релігії. Це найбільш стійкий (в історичному контексті) елемент релігійного комплексу.

В культових діях віруюча людина реалізує власні релігійні світоглядні установки, переконання і водночас закріплює, зміцнює їх, робить активними чинниками своєї релігійної поведінки та релігійного життя. Культові дії постають як суттєвий компонент релігійних відносин у просторі "людина-Бог", "Бог-людина", "людина-людина". Таким чином, культ відбиває не тільки "вертикальний" зв'язок однополюсної спрямованості, а й містить надію на зворотний зв'язок, віру в реальність "здійснення очікуваного", "нагороди" за щире служіння Богу. Поряд з тим, культова дія - це не тільки вираз любові до Бога, звернень, прохань до нього, а головне - переживання єдності з Богом.

" Там само.

Розділ І. Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання 145

Культові дії та культ характеризуються за своєю суттю як релігійні дії. "Релігійна дія" як категорія соціології релігії відбиває специфічну форму людської активності, що реалізується через систему засобів, форм, методів, вчинків, які мають чітку "вертикальну", трансцендентну спрямованість і зумовлені релігійним світоглядом.

Структуру категорії "релігійна дія" (за аналогією структури соціальної дії) можна подати як інтегровану сукупність таких елементів: суб'єкт дії (віруючий, релігійна організація, релігійний інститут), об'єкт дії (Бог, надприродні сили, святе, священне), спосіб, форми впливу на об'єкт дії (молитва, ритуал, обряд, богослужіння, каяття, жертвопринесення), місце релігійної дії -релігійний простір (храм, молитовний будинок, "святе місце"), момент дії -"релігійний час" (релігійне літочислення, час, пов'язаний із важливими в часовому вимірі подіями, датами, що стосуються надприродного, священного), цілепокладання (кінцева мета релігійної дії).

Способи, засоби, форми релігійної дії, впливу на об'єкт, предмет, а також і на суб'єкт дії мають символічний характер.

Постаючи у духовній і практичній формах, позакультова релігійна діяльність характеризує процес продукування релігійних ідей, їх інтерпретації та систематизації, обґрунтування релігійних догматів, розробки різного роду богословських концепцій, які стосуються соціальних, політичних, етичних, естетичних проблем функціонування соціуму (в історичному аспекті його розвитку), підготовки проповідей. Позакультова релігійна діяльність (практичний зріз) водночас є пропагандою, поширенням релігійних ідей на індивідуальному рівні та на рівні релігійних спільнот (газети, журнали, радіо, телебачення, масові заходи релігійного спрямування). Позакультовою вважається місіонерська, добродійна діяльність, організація різного роду релігійних зборів, форумів, соборів, участь у них. До позакультової діяльності можна віднести і процес викладання релігійних предметів у духовних навчальних закладах і недільних церковних школах.

Сутність вузлової категорії релігієзнавства "релігійні відносини" в її соціологічному прочитанні розкриває система понять, що формують наступний, третій понятійний ряд першого категоріального блоку. До основних понять цього ряду належать: "культові релігійні відносини", "позакультові релігійні відносини", "внутрішньообщинні відносини", "внутрішньоцерковні відносини", "міжконфесійні відносини", "релігійна толерантність", "релігійна нетерпимість", "релігійний конфлікт", "релігійна солідарність", "злагода", "екуменізм".

Категорія "релігійні відносини" постає одним з важливих компонентів релігійного комплексу, відбиває суспільну сутність останнього і є соціальним фактом. Як уже зазначалося, релігійна свідомість реалізується в релігійній діяльності, де і за допомогою якої виявляються та функціонують релігійні відносини. Вони є специфічною формою суспільних відносин. Будучи в тісній

146