logo
544702

4. Сучасні богословські концепції поєднання релігії та політики

Взаємодія релігії і політики покликала до життя певну і богословську (та білярелігійну), і політичну літературу на цю тему. Практично кожна Церква

Хайдегер М. Время и бытиё. Статьи и выступления. - М., 1993.- С. 42.

594

Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії

(релігійний напрям) має тією чи іншою мірою розроблене соціальне вчення, в якому проглядаються погляди Церкви на різні сторони суспільного життя -політику, економіку тощо. В більшості конфесій розроблене своє соціальне вчення, в якому визначене ставлення релігійного напрямку до суспільного ладу, держави, власності, сім'ї та ін. Воно є додатковим засобом надання соціальному життю віруючого релігійного змісту, обґрунтування пріоритету релігійного над нерелігійним. Із зміною характеру суспільного буття відбувалися зміни й соціального вчення Церкви, оскільки Церква, як це відображено в одному з послань папи римського, "повинна сприймати соціальну вістку Євангелія не як теорію, але, перш за все, як основу і керівництво до дії-".1

Під впливом нових реалій життя більшість Церков (релігійних напрямів) наповнюють новим змістом значну частину релігійних понять, корегують вчення про неповноцінність жінки, про земну діяльність людини як прояв чогось "сатанинського". Так, отці християнської Церкви різко розділяли світ на створений (матеріальний) і духовний. Все, що пов'язане з релігією, Богом, вважалося добрим, чистим, а все, що створене людьми, - злим, гріховним. Зокрема в Івана Дамаскіна творіння Божого промислу постає благородним, а людина, хоч і вона є таким, сама творить за власною волею чи слухаючись диявола, а відтак "нерозумна хіть стала в ній панувати над розумною душею".2 У зв'язку з цим, за твердженням Тертуліана, основу відкриттям, винаходам, мистецтву сформували злі духи.3 Для коректування та нового витлумачення цих і подібних суджень в православ'ї нині розвивається такий напрям, як соціальне богослов'я. З'являються також нові сфери богословської думки. Так, в соціальне вчення Церков включаються проблеми екології, демографії, війни і миру тощо.

Порівняно з іншими Церквами, найкраще розвинута соціальна доктрина у католицької церкви, яка різними енцикліками-посланнями та іншими документами римських первосвящеників оперативно відгукується на виклики часу, враховує нові обставини буття людства і прогнозує можливий хід та наслідки його розвитку. До того ж, незмінність основ вчення, що витікають із Святого Письма і всього того, що Церква вважає своїм божественним Об'явленням, "уживається із постійним і неперервним його оновленням". Так, індустріалізація, технологічний бум кінця XIX ст. і пов'язане з цим зростання незахищеності робітників від наслідків таких змін (погіршення умов життя, соціального захисту, ріст інтенсивності праці та безробіття, нові соціальні протиріччя і конфлікти тощо) викликали до публікації у 1891 р. енцикліки папи Лева XIII "Нові справи" ("Rerum Novarum"). В цьому посланні папа піднімає ряд принципових питань, які прямо чи дотично пов'язані з політичним устроєм

Іван Павло 11. Століття.- Глава VI.- Пункт 57.

Дамаскин И. Точное изложение православной веры.-М, 1992-С. 42. 'Тертуллиан. Творения.-Т. 2.-Ч. 16.-К., 1912.-С. 187-192.