3. Прийняття і поширення християнства в Україні

До офіційного прийняття християнства як державної релігії, після охрещення киян князем Володимиром Святославовичем в 988 р. ця релігія вже більше століття поширювалася в Русі-Україні. Майже за 120 років до цієї дати існували на українській землі Тмутараканська архієпископія в так званій Азовській Русі і майже 100 - Перемишльська єпископія, не говорячи вже про християнство в чорноморських містах-полісах, які були грецькими колоніями і де християнство поширювалося ще з IV століття.

Складна конфесійна ситуація складалася в Києві протягом всього X ст. Якщо взяти до уваги дослідження деяких українських істориків (зокрема М.Брайчевського), то перше хрещення на Русі відбулося ще в 860 p., коли прийняли християнство князі Аскольд і Дір. Згідно Ватиканських джерел, перше хрещення Русі відбулося десь між 853 і 889 роками, що відповідає і грецьким хронографам, які стверджують, що ця подія відбулася за часів імператора Михаїла і патріарха Фотія. Хрещення русів в цей час деякі історики (скажімо, М.Чубатий) відносять до хрещення Тмутараканської Русі.² Однак вже в 911 р. і 944 р. договори Русі з Візантією з боку русичів підтверджувалися клятвою з посиланням на Євангеліє і Перуна християнськими і язичницькими укладачами договорів з Києва. Ці факти засвідчують, що серед тодішньої київської верхівки, точніше серед руських дипломатів, були як язичники, так і християни, що підтверджує наявність у цей час певної міжконфесійної терпимості і рівноваги в колах київської правлячої еліти. Проте історія засвідчує, що ця рівновага була надто хиткою. По суті протягом всього століття - від Аскольда до Володимира -відбуваються постійні заворушення, насамперед серед князів, пов'язані зі зміною віри, та круті повороти їх від язичництва до християнства і навпаки. Так, християнина Аскольда зміщує язичник Олег. Після смерті Олега приходять християни Ігор і Ольга (деякі історики вважають, що князь Ігор теж прийняв християнство, хоча це є дуже дискусійним і майже не доведеним). Після цього знову править язичник Святослав, який після поразки у війні з Візантією (яку волхви пояснювали тим, що серед дружинників князя було багато варягів-християн, а тому руські язичницькі боги відвернулися від війська), повернувшись в Київ зруйнував храми християн, жорстоко переслідував тих, хто

¹ Волховник. Карби язичницького віровчення. - К., 1995.

² Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. - К., 1988; Стахів М. Христова церква в Україні (988-1596). - Л., 1993; Чубатий М. Історія Християнської церкви в Україні-Руси.- Нью-Йорк-Рим, 1965.