logo
544702

Тема 6. Онтологія релігії

233

виправдання релігійною вірою, напередвизначення й есхатології. Різні нещастя і злигодні розглядаються як наслідок кари Божої за людські гріхи. Ідея страшного суду розуміється як виключна прерогатива Бога і використовується з метою розвінчування католицької церкви, її претензій судити людей від імені Бога.

Кальвіністська концепція абсолютного визначення і Божественної благодаті відкривала широкі можливості у боротьбі із земним злом, в здобутті милості Божої внаслідок успіхів на ниві підприємництва. Все це започатковує, на думку протестантів, епоху добра і справедливості.

Деякі течії пізнього протестантизму зберегли первісне розуміння сутності Армагеддону. Віра у близьке друге пришестя Ісуса Христа і настання Армагеддону притаманна й адвентистам, які декілька разів призначали, а потім переносили терміни "кінця світу". Схожих поглядів дотримуються свідки Єгови, які розглядають історію людства як арену боротьби Бога з силами Сатани, що завершиться Армагеддоном. Внаслідок цієї боротьби все грішне людство загине, а свідки Єгови будуть врятовані. Вони побудують тисячолітнє царство на Землі і житимуть у ньому вічно. Єговістські теологи вважають, що епоха Армагеддону вже почалась. Початковим її етапом була перша світова війна, другим - друга світова війна, третім - холодна війна. Кульмінацією Армагеддону, на думку свідків Єгови, буде нова війна, в якій загине людська цивілізація.

Розуміння Армагеддону як неминучої світової війни властиве й іншим християнським течіям, які дістали назву "нові релігійні праві". Проте політична інтерпретація Армагеддону викликає глибоку тривогу за долю людства і зустрічає сильну протидію різних прогресивних суспільних сил, в тому числі й релігійних.

Сучасна епоха страждань, згідно релігійного вчення, повинна завершитись страшним судом. Надія на страшний або останній суд завжди була відповіддю на проблему теодіцеї. Теодіцея (буквально - боговиправдання) - це релігійно-філософська доктрина, яка намагається усунути суперечність між наявністю у світі соціального зла та несправедливості і релігійними проповідями про Божу справедливість. Ця доктрина притаманна розвинутим релігіям і деяким філософським вченням, які зло розглядають як допущений Богом засіб випробування людей і зміцнення їх релігійної віри, а також засіб попередження грішників.

Теоретично обґрунтував теодіцею німецький філософ Г.Лейбніц, який вчив, що світ є "досконалим творінням, бо створений досконалим Богом". Зло розглядалося філософом як невід'ємний супутник і умова добра, необхідна для блага людини. Оскільки Бог не бажає людям зла й несправедливості, то зло не може бути вічним. Панування зла на Землі зрештою буде припинене і справедливість Бога дістане підтвердження: Він буде вершити суд над людством в кінці віків. Перемога над злом буде остаточною, виникне Царство Боже -царство справедливості й добра.

234

Розділ П. Філософське витлумачення Феномену релігії

В різних релігіях уява про страшний суд є різною. Зокрема в таких священних книгах як Авеста і Старий Заповіт сказано, що страшний суд і Царство Боже настануть саме на Землі. В Корані і в Новому Заповіті підкреслюється, що Земля буде зруйнована і тисячолітнє царство буде на небесах, де праведники здобудуть спасіння.

Страшний суд можна витлумачувати як надприродну подію, що ознаменує собою кінець світу. Подібне розуміння характерне для ісламу, католицизму і православ'я. Інше розуміння цього суду зводиться до соціального, політичного й релігійного оновлення земного світу. Такі ідеї зустрічаються в іудаїзмі, бахаї, японській новій релігії Секай Кюсей кьота, інших релігіях.

Християнське віровчення страшний суд інтерпретує як остаточну відплату всім живим людям і мертвим, які тілесно воскреснуть і за вироком вищого судці дістануть за своїми вчинками, а в протестантизмі - за вірою. Після цього праведники здобудуть вічне блаженство в раю, а грішники - вічні муки у пеклі. Подібні уявлення запозичені з іудаїзму і стародавніх єгипетських релігій про судний день. В Євангеліях від Матвія та Івана вони супроводжуються яскравими картинами того, як ангели трубами сповістять про страшний суд, Ісус Христос з'явиться на хмарах небесних, а потім сяде на престолі, перед яким зберуться всі народи. Виправдані люди стануть справа від престолу, а засуджені - зліва. В Апокаліпсісі страшний суд змальовується як всесвітня катастрофа. Християнська есхатологія включає погляди, які були властиві античному християнству. До них відноситься уява про Книгу життя, що ведеться Богом, повернення землею і морем тіл померлих на страшний суд, процедура виголошення вироку і його виконання ангелами та чортами. Ідея страшного суду зафіксована в Символі християнського віровчення, де сказано: "І вдруге прийде із славою, судитиме живих і мертвих, а його царству не буде кінця". Протестантські церкви та організації в основному поділяють традиційні християнські погляди на страшний суд, але деякі з них схильні трактувати цю проблему символічно. Есхатологічні погляди на страшний суд в наш час нерідко переплітаються з уявою про екологічну катастрофу й економічні кризи. В багатьох теологічних і філософських вченнях цій проблемі надається переважно соціального звучання.

Есхатологічна перспектива світу тісно пов'язана з релігійною уявою про великого духовного вождя - месію, тобто Божого посланця, спасителя, який володіє надприродними властивостями, здатний покарати грішників, винагородити праведників, покликаний знищити зло, встановити Царство Боже і закласти початок нової ери загального благоденства. Месія староєврейською мовою і Христос грецькою мовою буквально означає "помазаник" або особа, яка спеціально обрана Богом для виконання його волі. Уява про месію виникла у стародавніх іудеїв, які перебували тривалий час у вавілонському полоні. В образі месії тоді виступав завойовник, який був покликаний звільнити іудеїв і