logo
544702

3. Історичні етапи та закономірності етнорелігієгенезу

З історичного погляду етнорелігійні взаємини розгортаються через етнорелігісгенез.. Етнорелігієгенез - це розвиток етнорелігійних систем (кожної зокрема та у взаємодії з іншими), в результаті якого формується специфічна етнорелігійна спільність або їх сукупність, що мають сталі ознаки, які проявляються в особливостях життєдіяльності та культурі етносу, його уявленнях, серед них і в релігійних, про світ, самих себе. Зміни, які переживають етноси в ході своєї генези, а відповідно і їхні релігійні системи, дають підставу говорити про історичні етапи та закономірності процесу.

Панівна донедавна марксистська теорія розвитку людства, стверджувала, що людство у своїй історії проходить п'ять суспільно-економічних формацій, яким відповідають певні стадії етнорелігієгенезу. Первісно-общинній формації були притаманні такі етнічні одиниці, як рід і плем'я, для яких характерні родові і плем'яні релігійні культи. В епоху рабовласницької та феодальної формації з'являється нова етнічна спільність - народність, що виробляє більш розвинуті форми релігійних вірувань, відомих як етнічні релігії. Капіталізм внаслідок своєї інтегративної природи прискорює асиміляцію малих народів та народностей, створюючи вищий тип етнічної спільності - націю, разом з якою етнічні релігії зростають до національних і навіть світових. І остання - безкласова формація нібито знімає консервативність і реакційність націй, проголошуючи злиття націй і класів у єдину людність. Відповідно релігія втрачає свої класові корені: безнаціональне суспільство має характеризувати вже безрелігійність людства.

Формаційний підхід, як виявилося, нездатний з'ясувати невідповідності, зокрема часу та умов виникнення світових релігій (у різних народів вони з'явилися в різні історичні епохи і на різних стадіях їх цивілізаційного розвитку), одночасне існування в одного й того ж народу етнічної та світової релігії тощо. У такій схемі з її фаталізмом, певною запрограмованістю немає місця справжньому суб'єкту історії - людині, етносу. Вся реальна історія з її суперечливою непередбачливістю втрачає реальність, стає ілюстрацією до голої теорії.

Навряд чи альтернативною можна вважати традиційну релігійну або сучасну псевдорелігійну концепцію, які появу етносів і релігії пов'язують з творчою діяльністю Бога або необхідністю побудови земного раю, який повернув би витокову етнічну та релігійну єдність людства.

Відома спроба Л.Гумільова пояснити появу етносів на основі антиформаційних підходів приводить до того, що етнос постає вже не як історичне чи культурне, а як природне та біосферне явище. Спираючись на принцип пасіонарності (надлишкова енергія суто біологічного походження) як етнотворчий фактор етногенезу, дослідник у ньому виявив декілька фаз: зародження етносу, його становлення та розквіту (тобто історичного існування),