logo
544702

2. Буддизм

Буддизм зародився в Індії в середині 1 тис. до н.е. Колишні індійські вірування (брахманізм, племінні культи) не могли в достатній мірі задовольнити потребу в розраді. Привабливість буддизму в країні зі специфічною кастовою структурою була в тому, що він оголосив життя будь-якої людини неминучим нещастям, і в такий спосіб зрівняв усіх людей. Принцип загальної рівності -характерна риса буддизму, що ріднить його з іншими світовими релігіями.

Засновником буддизму був Сіддхартха Гаутама, син царя шак'їв (північний схід Індії). Він одержав всебічну світську освіту, жив у спеціально побудованому для нього палаці, одружився на своїй кузині Яшодхаре. Але якось Шак'ямуні побачив чотири знамення.

Перші три (старі люди, хворий, труп) - засвідчили йому нестійкість сансари (круговорот буття), а останнє (чернець) - шлях до звільнення. Він вирішив втекти від розкоші, а тому після народження сина Рахули покинув палац і приєднався до аскетів. Через сім років, у віці 35 років, Шак'ямуні досяг бодхі (просвітлення) і став Буддою.

Першу проповідь Будда виголосив у парку Ришіпатана біля Ванараси (Бенареса) для п'ятьох колишніх своїх товаришів - аскетів. Сорок років ходив Шак'ямуні по долині Гангу, проповідуючи своє вчення. У 80-літньому віці він помирає.

Буддисти вірять, що принц Гаутама - це одне з нескінченних перероджень Будди, останнє земне тілесне його втілення, що проповідувало дгарму (вчення).

{ Основним ядром буддистської літератури є Трипітака_("Три кошики закону"), складена учнями Будди і записана у 80 р. до н. є. на Цейлоні за царя Ваттагамані. Буддистський канон складається з трьох частин.

І.Віная-пітака ("Кошик дисциплін") - містить правила поведінки, обов'язкові для членів буддистської громади (сангхі). У свою чергу віная-пітака теж ділиться на три розділи.

  1. Абхідхідхамма-пітака - метафізичні й етико-психологічні проблеми дгарми (вчення). Складається воно із семи розділів.

  2. Сутта-пітака ("Кошик текстів") - подає в найбільш повному вигляді "Вчення" (Дгарму). Це - своєрідна енциклопедія буддизму. Складається вона з п'яти збірників сутр (текстів). Усі ці тексти вважаються священними і записані на мові палі.

Тем а 13. Світові релігії 369

Основи будцистського віровчення викладені Буддою Шак'ямуні в першій бенареській проповіді. Насамперед це вчення про "Чотири благородні істини" і "благородний восьмиступеневий (восьмеричний) шлях".

"Благородні істини":

  1. життя у світі сповнене страждань;

  1. є причина страждань. Це - людське бажання, дурні пристрасті - спрага життя, насолод, земних благ і т.д.;

  2. можна припинити страждання. Можливість ця міститься у відмові від дурних пристрастей і бажань;

  3. є шлях, що веде до припинення страждань. Це - "благородний восьмеричний шлях". Його складовими є:

  1. "Праведний погляд" - розуміння чотирьох "істин".

  2. "Праведне прагнення" - рішучість діяти відповідно до цих істин.

  3. "Праведна мова" - відмова від брехні, наклепу, грубої мови і т.д.

  4. "Праведна дія" - не завдавати шкоди живим істотам і т.д.

  5. "Праведний спосіб життя" - чесне добування засобів до існування.

  6. "Праведні зусилля, ретельність" - наполегливість у подоланні суєтних думок, дурних впливів тощо.

  7. "Праведні думки" - постійне збереження в пам'яті знання про те, що життєві пристрасті, які притаманні людині, здатні тільки завадити їй на шляху до "звільнення", що необхідна відчуженість від усіх мирських пристрастей.

  8. "Праведне зосередження" - досягнення внутрішнього спокою, повної незворушності, уникнення навіть від почуття радості з приводу розриву з мирськими путами і свого прийдешнього остаточного звільнення.

Цей восьмеричний шлях Будда назвав середнім, серединним, що позбавляє від крайностей в поведінці. Він "серединний" ще й тому, що знаходиться між двома полярними позиціями - традиціями брахманізму і прихильниками вчень матеріалістів.

Згідно концепції буддизму, людина (і тільки людина) посідає особливе місце в ієрархії всіх істот, тому що вона одна має можливість спастися від ланцюгів одвічної сансари ("колеса життя") і досягти нірвани (стати архатом або буддою).

Людська особистість - не що інше, як мінливе поєднання постійно змінних елементів (дхарм); така ж природа і зовнішнього світу.. Не обмежуючись запереченням душі (атман), буддизм вводить поняття сантана ("потік", "послідовність"). Фактично особистість - це лише ряд станів, що змінюють один одного, але вона залишається, хоча б частково, чимось єдиним; і всі її елементи (дарми) зберігають зв'язок між собою. Це відбувається завдяки якомусь внутрішньому чиннику (прапті).

Уявлення про сантану призвело до своєрідного сприйняття ідеї карми. На відміну від багатьох традиційних релігій тут немає вічної душі як носія вчинків,

370

Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії

єдиним "відповідачем" є сама людина, змінити її карму ніхто, навіть Бог, не може. В цьому розумінні нове існування, переродження - результат дій (карм), зафіксованих у попередньому.

Вища мета буддизму - нірвана ("заспокоєння", "згасання"). Це -досягнутий особистими зусиллями вищий стан, коли людина звільнюється від всіх земних пристрастей і прихильностей. Взагалі нірвана порівнюється з вогнем світильника, який згас із-за того, що згоріло масло. Всі прояви індивідуальності згасли - немає ні відчуттів, ні образів, ні свідомості. Чинність закону карми припиняється, після смерті така людина вже не відроджується і залишає сансару.

Нірвана - це не смерть. "Серединний шлях" заперечує і вічну смерть. Нірвана розглядається як особливий стан, який неможливо описати, використовуючи людський досвід. В канонічних текстах точного визначення нірвани немає. Вона часто характеризується негативними поняттями (не створена, не зруйновна, не породжена, не вмираюча, нескінченна). Іноді говориться, що вона - "вища мета", "вище блаженство", "вище щастя", але це тільки в тому смислі, що вже припинене страждання, смуток, хвилювання (дхарм). Нірвана реальна лише як "вища мета", як "завершення шляху".

В к. 1 ст. до н.е. - 1 ст. н.е. в буддизмі виділилося два головних напрямки -хінаяна і махаяна.. Відрізняються вони головним чином тим, що хінаяна (мала колісниця) проповідує "вузький" шлях порятунку, а махаяна (велика колісниця) -"широкий".

Хінаяна - це не самоназва. Так прихильники махаяни позначали ті школи, навчання яких здавалося їм обмеженим. За деякими даними кількість шкіл в хінаяні досягла вісімнадцяти. До цього часу збереглася одна школа - тхеравада. Хінаяна поширена в Південній і Південно-Східній Азії, насамперед у Шрі-Ланці, Бірмі, Таїланді, Лаосі. Згідно хінаяни, досягти нірвани може тільки незначна частина людей - ченці. Хінаяна аскетична. Вона вимагає відмови від усіх земних радостей і задоволень. Віровчення і міфологія хінаяни практично збігаються з ранньобуддистськими. Будда в хінаяні не виступає в божественній ролі. Він -просто реалізована людина, наділений усіма можливими чеснотами вчитель, що вказав людям шлях порятунку.

Махаяна - виникає на основі ранньобуддистської школи маха-сангиків. На відміну від хінаяни, махаяні притаманний універсальний характер звільнення: можливість досягти стану Будди дається всім істотам, тому що вони мають споконвічно сутність Будди.

Центральне місце в махаяні - вчення про бодхісатви. Бодхісатви - люди, що заслужили перехід у нірвану, але свідомо залишились на землі заради порятунку всіх істот, звільнення всієї сансари. Це особливий моральний ідеал махаяни, тому махаяну називають ще бодхісатваяна. Досягти нірвани в махаяні можна без обов'язкової посвяти в ченці. Послідовник махаяни повинен більше піклуватися про порятунок інших, ніж про власне благо й особистий порятунок.

Тема 13. Світові релігії 371^

Кількість будд в махаяні доведена до безмежності. Вони завжди тут з'являються і мають спільну сутність Трікая - "три тіла". Останніми є: І.Дхармакая - "космічне тіло" Будди, тіло вчення, "втілення абсолютної чистоти". 2. Самбхогакая - "священне тіло", "блаженне тіло". 3. Нірманакая -"магічне тіло", "виявлене тіло".

Дхармакая наділяється характером абсолюту і є єдиним для всіх будд. В пізній махаяні на основі цього виникла концепція аді-будди, що одержала особливе поширення у ваджраяні. Аді-будда (початковий Будда) - сутність всіх будд і бодхисатв. В термінах доктрини трікая - аді-будда розглядається як дхармакая. З аді-будди еманують інші будди і бодхісатви в особливій послідовності (насамперед будди самбхогакая). Аді-будда - не творець Всесвіту, а символ духовної єдності буття, що не має свого початку.

Махаяна розповсюдилася в Центральній Азії, Китаї, Японії, Кореї і В'єтнамі.

Ваджраяна ("діамантова колісниця", має інші синоніми: мантраяна, тантраяна, сахаджаяна) - буддистський напрямок, що виріс із махаяни і склався в VII-XIV ст. в Тібеті. В сучасний період поширена, крім Тибету, в Монголії і Росії (Бурятія, Калмикія, Тува).

На відміну від хінаяни і махаяни в ваджраяні існує ідея про можливість стану будди в теперішньому житті людини. Тому, крім методів, що належать шляху бодхісатви, у ваджраяні широко практикуються вправи йогів (споглядання ідаму, медитація, читання мантр і т.д.). Особливого значення тут надається вшанування гуру (духовного наставника).

Пантеон ваджраяни систематизований за п'яти дх'яні-буддами ("будди споглядання" - Вайрочана, акшобх'я, Ратнасамбхава, Амі-табха й Амогхасідхі), яким відповідають п'ять земних будд. Дх'яни-будди в ваджраяні існують поза рамками часу та простору, вони швидше за все антропоморфні символи, що виникають з порожнечі (шун'яти) під час споглядання і виконують різні функції в процесі переоформлення психіки того, хто споглядає. Пантеон ваджраяни - не замкнута система. Він відкритий для включення нових міфологічних персонажів інших народів або спеціально створених з метою практики йоги найбільшими гуру. Особливо характерною для пантеону ваджраяни є величезна кількість ідамів, а також великих йогів і вчителів, творців різних шкіл і напрямків ваджраяни (Махасіддхі, Падмасамбхава, Цзонхава і т.д.). Особливе місце займають жіночі аналоги, жіночі бодхісатви (наприклад, Тара), жіночі відповідності ідамів (Праджня) та інші.

В наш час буддизм виходить за межі свого традиційного поширення і знаходить послідовників у Європі та Америці. Останні десятиліття внесли в діяльність буддистських організацій нову важливу рису - створення міжнародних об'єднань буддистів, що ставлять перед собою завдання вирішення насущних проблем сучасності.

372

Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії