logo
544702

Тема 29. Вільнодумство, секуляризація та натуралістична міфотворчість - 805

вияви змін духовності

земних потреб, українські мислителі водночас проголошували ідею свободи людини, її гідності, поширювали ідеали соціальної справедливості тощо.

Серед них особливе місце посідає відомий український вчений, доктор філософії, медицини та вільних мистецтв, вихованець Болонського і професор ряду університетів Європи Юрій Дрогобич (біля 1450-1494 pp.), який завдяки своїм працям у сфері медицини, астрономії та географії був відомий в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині.1 Він вперше в історії науки визначив географічні координати міст Львова, Дрогобича, Вільнюса, Феодосії, Москви, дав опис деяких вірусних захворювань. Дрогобич стояв на позиціях ґрунтовного вивчення закономірностей природного середовища, обстоював можливості їх пізнання людиною.

Та все ж найвизначнішою постаттю в українській культурі доби Відродження був Станіслав Оріховський - Роксолан (1513-1566 pp.), якого у тогочасній Західній Європі називали "українським" (русинським) Демосфеном та "сучасним Ціцероном".2 Визнаючи людину як "досконалий витвір природи", тобто відходячи від існуючої на той час точки зору креаціонізму, він вважав, що всі помисли людини в земному житті мають бути спрямовані на сходження до Бога. Людину Оріховський розглядав як самодостатню цінність, підкреслюючи, що від неї самої залежить те, чи стане вона гідною високого призначення, а чи ж перетвориться на "огидну й нікчемну тварину". Слідом за Арістотелем Оріховський твердив, що людина може зрівнятися з Богом лише завдяки вдосконаленню свого розуму. Одним із перших у європейській філософській думці він став заперечувати божественне походження влади і держави. Опираючись на принцип теорії природного права та суспільно-договірного походження держави, Оріховський розв'язував проблеми свободи особи та справедливого суспільства. Історичний поступ мислитель пов'язував із становленням освіти, виховання.

На розвиток українського вільнодумства значний вплив мали творчі доробки представника неоплатонічної філософії Кирила Ставровецького (15??-1646 pp.), який поділяв світ на невидимий і видимий.3 Перший, на його думку, складається із чотирьох елементів, де кожному відведене своє місце: в центрі -Земля, біля Землі - вода, навколо - повітря, а зовнішню сферу займає вогонь. Усі живі істоти створені з цих елементів. Малий світ - людина. її тіло утворене з чотирьох елементів видимого світу, а безсмертна й невидима душа у її тілі, як Бог у світі. Як у небі живе Бог, так у горішній частині людини живе розум -

К., 1995.

1 Ісаєвич Я. Юрій Дрогобич. - К., 1972.

2 Українські гуманісти епохи Відродження к. XV - поч. XVII ст. - 4.1 - С 23-419.

' Транквіліон Ставровецький К. Зеркало богословії // Пам'ятки братських шкіл на Україні. - К., 1988. - С 226-239.

806

Розділ V. Релігія і сучасність

невидимий, самовладний, безсмертний, вічний. Психічне життя людини також подвійне, бо людські властивості - воля, радість, любов, пам'ять та інше -підпорядковані розуму. Ці думки Ставровецького пізніше набудуть подальшого розвитку у працях українських мислителів, особливо в доробку Г.Сковороди.1

Отже, українське вільнодумство зароджувалося й розвивалося у єдиному контексті із західно-європейським вільнодумством, мало спільні з ним ознаки і властивості.