1. Кризові явища в сучасному релігійному житті

Суть і причини кризи релігії. Радикальні соціальні перетворення, викликані революціями і встановленням тоталітарних режимів, насамперед комуністичних, істотно обмежили і навіть звели нанівець сферу діяльності церковних установ. Насильницькі методи ідеологічного тиску, насадження державою, яка по суті була знаряддям комуністичної партії, не стільки атеїзму, скільки примітивного безбожництва, виховали індиферентними в ставленні до релігії цілі покоління. Цей світоглядний індиферентизм залишається основною причиною безпорадності і неусвідомленого ставлення значної частини сучасної молоді в нових незалежних демократичних країнах до вибору релігії, робить її легкою здобиччю активної проповідницької кампанії різних неорелігій - як неохристиянських, так і неоорієнталістських й неоязичницьких.

Важливою причиною загальної кризи релігій була науково-технічна революція, яка викликала класичне ставлення до традиційної релігійної картини світу, релігійного традиціоналізму в цілому, стимулювала поширення секуляризаційних тенденцій в світі. Традиційні форми захисту й обґрунтування релігії, розроблені в епоху неподільного її панування, коли науці відводилася роль служниці релігії, виявилися недостатніми і малоефективними перед новими висновками й аргументами науки, швидким технічним прогресом. Це не могло не похитнути світоглядні основи релігії.

Нарешті, третя причина кризи релігії - загальний культурний прогрес людства, який серйозно обмежує вплив релігії на духовне життя. Різке зростання впливу на людей засобів масової комунікації (насамперед телебачення) сприяло виробленню у молоді індиферентного ставлення до релігії як форми духовної діяльності. Різко зросла кількість людей, які воліли задовольняти свої духовні потреби не в церкві або релігійній спільноті, а поза ними. Релігійні форми духовного життя, що склалися у минулі століття і розраховані на людей іншого інтелектуального рівня й емоційного настрою, ніж наш сучасник, дедалі більше

712

Розділ V. Релігія і сучасність

втрачають свою привабливість. Самі релігійні діячі з тривогою констатують, що неухильно зростає кількість людей, які швидше воліють переглядати телевізійні програми, відвідувати масові спортивні та культурні видовища, ніж церковні богослужіння.

За повідомленням греко-католицької газети "Мета", "популярність католицької практики у Франції дедалі зменшується", "католицька Церква двадцятого століття переживає час непевності та переоцінок: знижується кількість віруючих, кількість тих, хто практикує". Так, з 1974 року по 1991 рік зменшилася щотижнева присутність на Службі Божій наполовину. Практика сповіді як мінімум один раз на рік зменшилася більш як наполовину. Ці дані, зазначає ця газета, підтверджують загальну тенденцію: "таїнство покаяння та примирення стає все більш покинутим. Поняття про гріх також зазнало значної деградації". У зв'язку з цим робиться розпачливе припущення: "Можливо, зараз вирішується те, якою буде Католицька Церква завтра".¹

Вияви кризи релігії. Щоб мати повніше уявлення про кризу релігії і церкви, треба розглянути найбільш значні і характерні вияви її в сучасному світі. Серед них можна позначити, насамперед, поступове звільнення від впливу релігії і церкви суспільного й особистого життя. Це явище, відоме під назвою секуляризація (від лат. secularis - світський), набуло нині масового характеру і має явно виражену тенденцію до подальшого зростання. Помітно скоротилася кількість країн, які зберігають релігію як державну ідеологію, допускають контроль церкви над шкільною освітою та іншими сферами державної й суспільної діяльності громадян. Втратила колишній вплив, а то й просто анульована, духовна цензура церкви в галузі науки й культури. Католицька церква, наприклад, змушена була реабілітувати вчених (Галілео Галілея, Джордано Бруно та інших), які стали жертвами репресій священної інквізиції, засудити так звані "процеси над відьмами", а також хрестові походи за "звільнення гробу Господнього".

Секуляризується також і побутовий уклад життя, менш сприйнятливий до змін, ніж інші соціальні сфери. Спостерігається зниження рівня релігійності та ступеня релігійної активності. Дедалі більше віруючих, завдяки зростанню своєї соціальної активності і під впливом секулярних тенденцій суспільного розвитку, хоч і не поривають своїх зв'язків з релігією, але перестають бути глибоко віруючими людьми. Констатуючи цей факт, газета "Мета" повідомляє, що "процес секуляризації руйнує Католицьку церкву". Так, кількість священиків, молодших 65 років, зменшилася з 35 тисяч у 1965 році до 18 тисяч у 1985 році. А до 2000 року передбачається, що у тій же Франції залишиться близько 10 тисяч священиків. Якщо брати до уваги, що 65% французів вважають себе католиками, то подані соціологічні дані свідчать про те, що кількість посвячень у сан

'Мета.-1997.-№2.