logo search
544702

Тема 10. Релігія як історичне явище

323

визначального засобу національного відродження. Пріоритет у цьому завжди належав національній ідеї. Лише сходження на рівень цього найважливішого принципу гарантує підхід до конфесійної різниці як чогось перехідного або неосновного в суспільному чи релігійному процесі.

Всебічний підхід до історії християнства на українських теренах засвідчує те, що ця релігія в долі українства зіграла надто суперечливу роль. Саме християнство в Україні-Русі стало категорією влади і об'єднання, сприяло витворенню правопорядку і громадського ладу, провело докорінну ревізію суспільного добра і зла за євангельським вченням, сприяло формуванню особистості й сім'ї, на новий ґрунт поставило наші міжнародні відносини й ввело нас в сім'ї культурних народів та ін. Проте функціональна роль християнства в українській долі не може оцінюватися, скажемо так, лише знаком плюс. Але при цьому слід відрізняти християнство як релігію від діяльності його інституалізованих структур. Останні в своєму функціональному повсякденні, особливо Московський патріархат, часто поставали такими, що в їхніх діях мало чогось лишалося від християнства, його принципів світоставлення і людинолюбства. Негатив християнства в національній історії українства, як на нас, виявляється в наступному:

  1. Християнство прийшло в Україну у готовому вигляді як штучний витвір і не є для неї наслідком природного розвитку на власному ґрунті. Відтак воно постало тут як духовна революція зверху. Методи поширення християнства на відміну, скажімо, від Греції в Україні-Русі виявилися згубними, оскільки це призвело до винищення її багатої тисячолітньої дохристиянської культурної традиції, зокрема нашої міфології, зручної для вжитку української абетки тощо. В Україні протягом трьох століть православ'я в його змосковщеному ортодоксальному варіанті зумовило нашу відстороненість від духовних здобутків західного світу з домінуючою в них католицькою і протестантською християнською традицією.

  2. Якщо прийняття християнства напочатку духовно консолідувало український народ, то конфесійний поділ на православ'я і греко-католицизм спричинив до регіоналізації України за конфесійною ознакою, а відтак зробив її легкою здобиччю для хижацьки настроєних щодо неї сусідніх держав, часто призводив до ворожих протистоянь "України з Україною". Наявна й нині церковна строкатість України використовується політичними силами для поляризації країни на східняків і західняків за віросповідним принципом, для утвердження через ідеї руськості православ'я необхідності утворення на замін колишнього СРСР якоїсь східно-слов'янської держави.

  3. Історичні умови існування українства, особливості його національного характеру сприяли розвитку в Україні християнської поліконфесійності, певною мірою виключили релігійний фактор із модусів етноутворення і етноінтеграції, національної, індивідуалізації. Доповнений конфесійним гнобленням національний гніт за умов царською Росії і тоталітарного устрою зупинив перетворення Українського Православ'я в національну релігію українства. Відтак християнство

324

Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії

стало в руках владних структур Росії і Союзу духовною силою національного поневолення України, зденаціоналізаціїїї народу, нищення його самобутньої культури і її духовних репрезентів, засобом протидії постанню України як незалежної держави.

4. Вибір князем Володимиром східного християнства мав ризиковану перспективу. Адже, законсервувавшись на рівні семи Вселенських Соборів, Православ'я з часом гальмувало суспільний поступ. Це засвідчує той факт, що жодна з країн, в т.ч. й Україна, де воно мало духовну домінанту, не добилася значних успіхів у своєму розвитку. Сама історія поставила на порядок дня принцип аджорнаменто для Православ'я, якщо юно прагне бути зорієнтованим на своє животворне майбуття.

Таким чином, історія релігії на теренах України є надто складною. Відтворити її у всьому її складному багатоманітті і закономірностях, суперечливих процесах, виявах і постатях - покликання українських релігієзнавців.

Контрольні запитання і завдання

  1. Назвіть характеристики релігії, які засвідчують її історичну природу.

  2. В чому складність періодизації історії релігії?

  3. Які загальні закономірності характеризують релігійний процес?

  4. В чому виявляється роль особи в історії релігії?

  5. Розкрийте закономірності релігійної історії України.

Тематика рефератів

  1. Історична природа релігії.

  2. Внутрішні джерела еволюції релігії.

  3. Співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в релігії.

  4. Єдність і множинність історично-релігійного процесу.

  5. Причини конфесійної диференціації релігії.

  6. Особливості східної релігійної традиції.

  7. Історія релігії України як закономірний процес.

Рекомендована література

  1. Бебуелл Г. История Церкви. - М., 1996.

  2. Липинський В. Релігія і Церква в історії України. - К., 1993.

  3. Малерб М. Религии человечества. - Сляб., 1947.

  4. Сухов А.Д. Релігія в истории общества. - М, 1976.

  5. Тиле К. Основные принципы науки о религии // Классики мирового религиеведения- М, 1996- С. 144-196.

  6. Тихомиров Л. Религиозно-философские основы истории. - М., 1998.

  7. Шантени де ла Соссе П. Учебник по истории религии // Классики мирового религиеведения. - М., 1996. - С.197-215.

  8. Элиаде М. Аспекты мифа. - М., 1995.

  9. Элиаде М. Священное и мирское. - М, 1995.