Тема 8. Праксеологія релігії

267

секуляризований характер. Однак виникнення підприємництва й принаймні його становлення були опосередковані, з поміж інших, й мотивами суто релігійного характеру. В цьому твердженні простежується деяка алюзія на інтенції німецького соціолога М.Вебера про релігійні впливи (особливо протестантської етики) на процес генези капіталізму. Подальший виклад буде своєрідним змістовним розгортанням висловленої тези. Посилюючи її звучання, зауважимо, що саме релігійне виправдання підприємництва в свій час забезпечило йому безпроблемне співіснування з іншими формами господарської діяльності.

В історичному ракурсі першим кроком релігійного виправдання підприємницької діяльності слід вважати зміну відношення церкви до праці, зокрема позбавлення понятійного статусу праці її негативного відмінку. Йдеться про доволі тривале функціонування в духовній історії людства такого своєрідного ставлення до праці, яке загалом можна охарактеризувати католицьким Deo placere non potest (не може бути угодною Богу). Відповідно земна праця розглядалась як дещо збиткове, не варте гідності людини, хоча й об'єктивно необхідне для потреб її гріховної плоті. Як висновок, всі види земної діяльності кваліфікувалися церквою як байдужі для Бога і спасіння. В кращому випадку, вони розглядалися як такі, що заслуговують на дозволеність і прощенність.

Однак поступово, в міру господарського й інтелектуального розвитку суспільства, земна праця з негативної цінності перетворювалась в цінність позитивну й, відповідно, стала витлумачуватись як участь в діяннях, угодних Богу. Відтак в світоглядній орієнтації суспільства праця поступово набуває сакрального змісту. На думку сучасного французького історика Ж.Ле Гоффа, обґрунтовану ним в своїй книзі "З небес на землю", це сталось ще на рубежі XII-XIII століття, тобто задовго до появи протестантизму. Просторово релігійне освячення праці започаткувалось в середньовічних монастирях, переважно тих, які належали ордену св. Бенедикта. До речі, бенедиктинці працю культивували як духовну вправу. Вельми показово, що сприйняття праці як позитивної цінності відбулось в монастирських стінах, тобто саме в царині релігії. Водночас дух накопичування Церква продовжувала вважати ганебним, диявольським навіть в багатій в господарському відношенні Флоренції XIV - XV століття.

Наступним кроком до релігійного виправдання підприємництва виявилась концептуалізація ідеї Beruf (покликання). Автором першого в історії релігійного наповнення поняття покликання став ініціатор протестантського руху М.Лютер. На його думку, Beruf слід тлумачити як єдине завдання людини в цьому житті, причому задане Богом здійснення цього завдання шляхом невинної праці продиктоване самим Богом. По суті утвердженням в духовному кліматі пізнього середньовіччя такого концепту Лютер заклав підвалини приватного підприємництва. Простежимо логіку його міркувань. За Лютером, люди народжуються нерівними, але перед Богом - вони рівні. Тому кожен з них

2fi8 Розділі!. Філософське витлумачення феномену релігії

володіє божественним даром "зробити себе". В земному житті, а не на небесах, уготовано людині скористатися такою можливістю - самореалізувати себе. Таким чином, образно кажучи, було ввімкнене зелене світло для розгортання процесу ділової ініціативи й, відповідно, для появи її продукту - багатства. До того ж, спочатку в бюргерському середовищі (цьому своєрідному місці підприємництва) отримання прибутку досягалось лише т. зв. "чесним стяжаниям" - вельми відмінним за своїм змістом від необмеженої жадоби накопичення, що є символом подальшого мануфактурного виробництва. Саме тому остаточним продуктом діяльності бюргерів-підприємців було, скажемо словами італійського мислителя Л.Альберті, Oneste ricchezze (праведне багатство).

Лютерівське тлумачення покликання суттєво поглибив Ж.Кальвін. На думку швейцарського реформатора, покликання - це неухильна систематична праця кожного в своїй професії на славу Божу. До речі, серед основних ідей Кальвіна привертає увагу й ґрунтовно проведена в його книзі "Настанова в християнській вірі" (1536 р.) ідея професійного успіху. Професія, в його ро­зумінні, це місце служіння Богу, яке є самоцінністю, а не засобом для досягнення якихось зовнішніх цілей. Відповідно, такого змісту кальвіністська установка стимулювала, релігійно виправдовувала необхідний продукт успішної професійної діяльності - багатство, яке поступового набирало статусу обов'язковості, особливо в пуританському середовищі. Один із лідерів пуританського руху, англійський богослов Д.Бен'ян впевнено проголошує: "Треба зробитись релігійним, щоб стати багатим!" Більш того, серед пуритан в той час побутувала думка, згідно з якою побажання бути бідним - це те ж саме, що побажання бути хворим.

Із розвитком підприємництва почало відігравати свою роль і кальвіністське вчення про передвизначеність. За цим вченням, Бог поділив всіх людей на вибраних і проклятих ще до створення ним світу. Відповідно, ті, хто опинився серед проклятих були позбавлені віри в спасіння душі за допомогою церкви і таїнств. Це, в свою чергу, призвело масово до вивільнення нерозтраченої людської енергії, що вже не йшла на моління. Отже, ця людська енергія повинна була знайти лакуну для заповнення. Іншими словами, незреалізована релігійність була спрямована на неухильну, енергійну, систематичну працю в земному житті.

Як наслідок, реформаційні рухи стимулювали розвиток діловитості, ініціативі, динамізували господарське зростання, накопичення матеріальних цінностей, появу прибутків, які, між іншим, набули сакрального характеру, тобто мислились не як засоби досягнення земних благ, а як знаки, символи божественної благодаті. В XVII столітті, особливо в пуританському середовищі, у всьому цьому вбачалась дія якоїсь божественної благодаті. Своєрідним підтвердженням тому є популярні назви численних творів англійських пуритан: