Тема 4. Дисциплінарна структура релігієзнавства

належать. Категорія містить у собі змістовне знання про такі характеристики об'єкта дослідження, що є опорними пунктами його пізнання.

Уточнення категоріально-понятійного апарату, побудова системи категорій і понять соціології релігії сприяють появі нових підходів в дослідженні такого складного, багатоаспектного і специфічного за своєю суттю об'єкта, яким є релігія. Системний підхід дозволяє вичленити і проаналізувати вузлові категорії, категоріальні підсистеми, поняття, обґрунтувати їх логічний зв'язок і взаємозалежність, а в кінцевому підсумку - розкрити сутність досліджуваних об'єктів. Відтак, категоріально-понятійна система соціології релігії постає своєрідним концептуальним інструментарієм, здатним ефективно працювати з актуальним соціорелігійним матеріалом, будувати пояснювальні моделі функціонування релігійних "алгоритмів" у різномасштабних (в історичному контексті) соціальних системах.

Отже, категоріально-понятійну систему соціології релігії можна визначити як множину логічно впорядкованих категорій і понять, які перебувають у діалектичному взаємозв'язку й утворюють певну цілісну єдність, що дає системне уявлення про релігію як особливе явище суспільного життя.

Структурно (горизонтальний зріз) цю систему, можна подати як інтегровану єдність, куди входять три підсистеми: дві основні і допоміжна. Основні (вертикальний зріз) складаються з блоків категорій, понять, системотвірними для яких є категорії "суспільство" і "релігія". Більшість категорій і понять, що є елементами структури цих підсистем при їх диференційованому розгляді, виявляють певну ступінь складності, мають власну структуру, а тому можуть розглядатись як підсистеми другого порядку.

Допоміжна підсистема - блок категорій і понять філософії, історії, етики, права, психології, культурології, що використовуються в процесі соціологічної експлікації релігії. До них, зокрема, належать "буття", "свідомість", "простір", "час", "суперечність", "загальне", "особливе", "одиничне", "розвиток", "об'єктивне" і "суб'єктивне", "причина", "наслідок", "зміна", "можливість", "дійсність", "необхідність", "світогляд", "відчуження", "свобода", "історична епоха", "добро", "зло", "совість", "воля", "смисл життя" тощо. Допоміжна підсистема в контексті категоріальної системи соціології релігії відіграє методологічно-інструментальну роль у процесі осмислення сутності релігії, її соціального й екзистенційного змісту. Зауважимо, що сутність зазначених категорій і понять широко розкрита у відповідній філософській літературі.

Перша так звана соціологічна підсистема складається з категорій і понять, які за своїм призначенням постають як "службові" стосовно базової категорії "суспільство", як такі, що дозволяють осмислити релігію як соціальне явище, для котрого суспільство не є "метасистемою". Релігія - його важливий, специфічний і невід'ємний структурний компонент. Вона властива всім історичним типам людського суспільства.

Розділ І. Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання

141

До першої основної підсистеми (вертикальний зріз) відносимо такі категорії: "суспільне буття", "суспільна свідомість", "суспільна діяльність", "соціальна дія", "суспільні відносини", "соціальний час", "соціальний простір", "соціальний факт", "соціальна структура", "соціальні організації", "соціальні інститути", "соціальна детермінація", "держава", "ідеологія", "життєвий світ", "духовне життя", "цивілізація", "культура", "нація", "етнос", "сім'я", "людина", "індивід", "особистість".

Це вихідні категорії і поняття, що відбивають найбільш важливі аспекти соціуму, людини й тих онтологічних структур, які пов'язують їх в єдине ціле. Вони становлять своєрідну теоретичну базу соціології релігії, є її важливими концептуальними конструктами. Слушною щодо цього є думка німецького соціолога-релігієзнавця Г.Шмідхена, згідно з якою за допомогою соціологічних категорій можна проаналізувати й осягнути "особливий зміст релігії".²¹

Друга основна категоріально-понятійна підсистема, базовою категорією якої є "релігія", доволі складна за своєю структурою. її можна представити як систему категоріально-понятійних блоків і рядів у їх об'єктивних внутрішньо закономірних зв'язках.

Перший категоріальний блок підсистеми об'єднує категорії і поняття, що постають як вузлові й дають можливість осмислити різні (зовнішні й внутрішні) аспекти релігії, її сутність, структуру, джерела походження, місце, функції, роль у суспільстві, а також її функціональне призначення в житті людини, з'ясувати природу її релігійного інтересу. Зауважимо, що категорії і поняття, які в своїй діалектичній сукупності дають комплексне розуміння релігії як суспільного феномена, виявляють себе як спосіб теоретичного осмислення, зняття результатів специфічної духовної практики, життєдіяльності людей в процесі їх антропосоціогенезу.

В основу членування категорій при формуванні цього категоріального блоку покладено структурно-функціональний підхід, а також принцип ієрархічного статусу категорій та їх взаємозалежності. При цьому до уваги бралося те, що в соціологічному контексті релігія постає не тільки як специфічний компонент соціального організму, що займає в ньому певне місце і виконує певні функції, а як надзвичайно складне, внутрішньо структуроване явище, як діалектична єдність "субстанціальних" елементів, що структурно творять його. Вони генетично пов'язанні й постійно взаємодіють. Кожний компонент (елемент) цієї структури висвітлює, розкриває різні аспекти, ознаки, внутрішні й зовнішні властивості такого феномена, як релігія, водночас постає як підсистема другого роду, що теж має свою структуру, потребуючу соціологічного аналізу. Зазначимо, в процесі дослідження нас цікавило не стільки

Schmidchen G. Protestanten und Katholiken. Soziologische Analyse Konfessionaler Kultur. - Bern-Munchen, 1973. -D. 81.

142 Тема 4. Дисциплінарна структура релігієзнавства

виділення компонентів структури релігійного комплексу (хоча це дуже важливо для подальшої його рефлексії"), а швидше осмислення їх соціального змісту, зв'язків, взаємодії, співвідношення між ними, їх місця як в структурі релігії, так і у структурі соціуму як функціонуючої системи.

Щодо компонентів структури релігії, то в релігієзнавстві немає єдиної точки зору. Ми поділяємо ідеї, висловлені, Д.Угриновичем, І.Яблоковим, БЛобовиком. Вчені вважають, що основними компонентами структури релігійного комплексу є релігійна свідомість, релігійна дія, релігійні відносини та релігійні організації й інститути. Останній компонент властивий не всім релігіям, а лише інституалізованим.²² Значення перерахованих компонентів у різні історичні періоди функціонування релігії неоднакове. Кожний з них виконує властиві йому функції, розкриває суттєві аспекти релігійного феномена, що творить лише їхню сукупність. Не вдаючись до аналізу змісту складових структури релігії, підкреслимо, що вищезазначене дає можливість розглядати категорію "релігія" як системотворчу основу внутрішньочленованної цілісності, що адекватно відбивається лише через систему категорій, котра розгортається, "виростає" як своєрідний організм від простих, абстрактних категорій до більш конкретних. Будь-яка схема, згідно з якою виділяються певні структурні елементи, завжди умовна, її службова роль полягає в тому, що вона має допомагати з'ясувати ті аспекти релігійного комплексу, що нас цікавлять і адекватно розкривають його соціальну сутність.

Базуючись на зазначених методологічних підходах, перший категоріальний блок можна подати як систему, що включає категорії, де системотворчою постає "релігія", а її елементами є категорії "релігійна свідомість", "релігійна дія", "релігійна діяльність", "релігійні відносини", "релігійні організації й інститути", "релігійна віра", "релігійний культ", "надприродне", "священне", "детермінанти релігії", "функції релігії", "роль релігії". Ця система категорій в своїй інтегрованій єдності й взаємозв'язках розкриває основні аспекти релігії як суспільного явища та її сутності, як специфічної форми відображення дійсності, дозволяє розглядати її як феномен. Цей категоріальний блок можна подати як єдність загального (релігія), особливого (категорії блоку) та одиничного (структурні елементи категорій блоку). Кожна категорія блоку має свій понятійний ряд, виступаючи основою, де розгортаються розкриваючі їх зміст поняття.

Перший понятійний ряд блоку уможливлює осмислення релігії як форми суспільної свідомості. Його фундаментальною категорією є "релігійна свідомість", що характеризує один з основних інгредієнтів релігії. До складу цього ряду входять поняття: "релігійний світогляд", "релігійна ідеологія", "теологія", "релігійні ідеї", "релігійні погляди", "релігійні уявлення", "релігійний

22

Левада Ю.А. Социальная природа религии. -М., 1965. -С.106.

Розділ І. Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання 143

міф", "релігійні цінності", "релігійна психологія", "релігійні почуття", "релігійні емоції", "релігійні переживання", "релігійна віра", "надприродне", "священне", "релігійна надія", "релігійний досвід", "релігійна традиція", "релігійні норми".

Кожна категорія, поняття цієї системи як елемент структури категорії "релігійна свідомість" має свою специфіку, відбиває її сутнісні аспекти. В певній ієрархічній сукупності вони дають можливість розглядати категорію "релігійна свідомість" як таку, що розкриває свій зміст щодо окремого індивіда, і щодо релігійної групи, інших соціально-релігійних спільнот. Йдеться про дві форми, "двоплановість" вияву релігійної свідомості: "соціальну", себто охоплюючу її в масштабах певного соціального організму, й "індивідуальну" - відбиваючу прояв або відтворення "соціальної" релігійної свідомості на рівні конкретного індивіда.

З іншого боку - диференційований підхід до певної градації зазначених понять уможливлює членування релігійної свідомості на рівні, окремі аспекти, що відрізняються один від одного за ступенем систематизації релігійних поглядів, ідей, уявлень, почуттів, а також за ступенем їх поширення й впливу на свідомість віруючих.

Не будемо характеризувати категорію "релігійна свідомість", адже цьому феномену присвячено окремий параграф підручника.

Надзвичайно важливими в системі категорій і понять соціології релігії є категорії "релігійна дія" та "релігійна діяльність". Саме на їх основі "виростає" другий понятійний ряд, зміст якого розкривається через поняття "культова дія", "культова діяльність", "релігійна поведінка", "релігійний ритуал", "релігійний обряд", "молитва", "богослужіння", "релігійні таїнства", "релігійна пропаганда", "місіонерська діяльність", "релігійне благодіяння", "релігійна мова".

Будучи системотворчими компонентами структури релігійного комплексу, релігійна діяльність чи релігійна дія відображають зовнішній вияв релігійної свідомості (її "публічність", її матеріалізацію) шляхом специфічного "опредмечення" релігійних ідей і водночас постають як фундамент формування релігійних відносин (про останні - пізніше). Характеризуючи практичний аспект вияву релігії, категорії "релігійна дія", "релігійна діяльність", є важливими елементами соціологічного аналізу релігійного комплексу як діючої, функціонуючої системи.

Базуючись на змісті загальносоціологічних категорій "соціальна дія" та "соціальна діяльність" і розглядаючи категорії "релігійна дія", "релігійна діяльність" як специфічні форми їх вияву, відзначимо, що вони співвідносяться між собою як одиничне й ціле. Релігійна діяльність існує не інакше, як у формі релігійних дій або низки цих дій. Водночас релігійна діяльність не завжди може розглядатись як сукупність релігійних дій. Є чимало форм релігійної діяльності (індивідуальної, колективної"), де релігійна дія (місіонерська, благодійна діяльність) відсутня. Отже, категорія "релігійна діяльність" характеризує специфічну активність релігійного суб'єкта з продукування, об'єктивації

144