Тема 4. Дисциплінарна структура релігієзнавства

Дж.Томас вважає, що феноменологія релігії тим відрізняється від теології, що не може говорити про Бога, бо він не є безпосереднім феноменом. свідомості.¹⁰ Однак, відношення феноменології і теології не є відношенням методу й системи. Феноменологія швидше передує вченню про Бога (теології) та вченню про релігію (філософії релігії"), визначаючи й обґрунтовуючи їх вихідні положення і тим самим ніби стаючи початковим компонентом позитивної концепції.

Спробуємо простежити особливості релігійного об'єкта при феноменологічному аналізі. Феноменологія за допомогою принципу інтенціальності дозволяє обгрунтувати, навіть певною мірою описати наявність і дійсність релігійних об'єктів.

Існує строге співвідношення релігії та релігійного об'єкта. Об'єкт породжує релігію. Різні релігії - історичні явища, включені в хід суспільного життя, нерідко відходять від свого джерела. "Таким чином, - пише представник Страсбурзької школи Р.Мель, - релігійний об'єкт має свою власну структуру; він відрізняє себе як від релігійного досвіду, так і від історико-соціологічної структури релігії. За своєю природою він належить до "великих об'єктивностей", що панують над нашим життям, і водночас відрізняються від конкретних історичних явищ. Можна також відзначити його схильність бути трансісторичною реальністю. Він претендує на те, що він завжди в історії, не будучи її частиною".''

Розрізнення релігійного досвіду і релігійного об'єкта - специфічна особливість феноменології, що прагне запобігти психологізуванню віри. Інтенціональність у феноменологів - це не пізнання "зовнішності", а спосіб існування свідомості. Об'єкт свідомості не "твориться", а осягається, усвідомлюється (після попередньої очистки). Бог є іманентним свідомості, але ця іманентність не має психологічного характеру. Бог, що переживається - не образ, не елемент досвіду, а значення, норма; тому його дескрипція здійснюється в термінах "знаковості", "абсолютно іншого", почуття благоговіння, святого тощо, а не в емпіричних атрибутах.

"Святе" у трактуванні Р.Отто стало взірцем релігійно-феноменологічного розуміння об'єкта. Він вважав, що раціональні засоби не можуть ні виразити, ні торкнутися божественного. Тому невдалими є спроби підійти до почуття святого і релігійної свідомості взагалі зі звичайним понятійним апаратом, в тому числі гносеологічним чи етичним. Р.Отто вводить термін "нуменічний" (що означає божественне, надприродне) для первинної характеристики святого, котре логічно не може бути проаналізоване і ні з чим не пов'язане, тобто є автономним. Теолог

¹⁰ Thomas C.F. Philosophy and religious belief // Scribner. - 1970. - № 4. - P. 12.

Mehl R. The situation of religious philosophy in France. // Philosophie thought in France and the United States. - Buffalo, 1950. - P. 262.

Розділ І. Релігієзнавство - специфічна сфера гуманітарного знання

133

не може визначити "нуменічне', він може тільки підготувати свого слухача до цілком самостійного його бачення. "Розумінню слухача можна допомогти, тільки пробуючи підвести його за допомогою роздумів до такого стану власної душі, коли вона сама зможе його пробуджувати, активізувати і змусити усвідомлювати".¹²

В.Бааль головне значення "нуменічного" бачить у допомозі людині редукувати всі свої знання і відношення, й поринути в стан своєрідної порожнечі, де стає можливою зустріч з абсолютно нелюдською реальністю. "При зустрічі з нуменічним людський суб'єкт втрачає всіляку свою вагу і поринає у власне ніщо, усвідомлюючи, що одним-єдиним екзистентом є всемогутнє інше".¹³

Подальший аналіз "нуменічного" Р.Отто пов'язує з його поглибленим безпосереднім спогляданням, що постає спочатку як "таємниця", що викликає страх. Ця таємниця є парадоксальною й антиномічною, вона перевищує можливості людського розуміння і пов'язана з чимось "цілком іншим". Водночас вона чимось притягує, манить людину, змушує її відкликатися на неї, набуває рис святого. Відповідь людини на рівні первісної культури має шаманський характер, на більш високих стадіях цивілізації з'являється містицизм чи прагнення людини до єднання з Богом, інші релігійні форми.

Феноменологічний аналіз святого, здійснений Р.Отто, був сприйнятий багатьма теологами і релігієзнавцями як переконливе обґрунтування неприродної й неісторичної природи об'єктів релігійної свідомості.

Р.Паммер вважає, що "святе" Р.Отто виявляє помітний вплив і сьогодні на розуміння релігії як відповіді на "святе" чи відношення до нього. Існують різні тлумачення "святого". Для феноменолога мають інтерес тільки ті, що пов'язані з принциповою відмовою від його дефініції і виводом "святого" з сфери теоретичного розгляду.

У М.Шелера основу філософського підходу до релігії (і до будь-якого антропологічного явища) становить феноменологія як спосіб споглядання, за допомогою котрого споглядаються сутності. Це споглядання можливе через участь у визначенні (за допомогою інтенції) сутнісних (чистих, феноменологічних) фактів як об'єктів пізнання, що не можуть бути опосередковані логічними символами й операціями. В феноменології "йдеться по-перше, про самі факти, що передують будь-якій логічній фіксації, по-друге, про їх безпосереднє споглядання".¹⁴

М.Шелер вплинув на феноменологію релігії не тільки концепцією

¹² Otto R. Das Heilege iiber das Irrationale in der Idee des Gottlichen und sein Verhaltnis zum Rationalen. - Gotha, 1926. - XI. - P. 37.

¹³ Baal J. van. Symbols for conception: an introduction to the antropological study of religion. -Assen, 1971.-P.587.

¹⁴ Scheler M. Phenomenologie und Erkenntnis theorie. Gesammelte Werke. Bd. 10. - Bern, 1957.-P. 380.

134