Тема 29. Вільнодумство, секуляризація та натуралістична міфотворчість - 809

вияви змін духовності

про Бога, існування якого Ж.-П.Сартр не заперечував, обмежуючись хіба що особливою думкою щодо принципу креаціонізму. Ж.-П.Сартр заперечує можливість творіння світу, але тільки таким Богом, образ якого дуже різниться від уявленнями про нього релігійних людей. Він визначає Бога як "чисту суб'єктивність", а "буття феноменів", тобто предметів людського досвіду, як "чисту об'єктивність". Через таке протиставлення суб'єктивності і об'єктивності, гадає Ж.-П.Сартр, Бог не тільки не може створити "буття в собі", яке є "буття феноменів", але й навіть мати уявлення про нього. Завдяки онтологічній відмінності Бога як чистої суб'єктивності і буття світу як чистої об'єктивності, на його думку, неможливий будь-який вплив творящого буття на буття створене. Ця точка зору була охарактеризована як "індепендентизм" (незалежність). Вона лежить в основі вчення Ж.-П.Сартра про абсолютну свободу людини. За його словами, людина "приречена" на свободу, яка є важким тягарем і навіть покаранням для неї. Втративши віру в докази буття Бога, людина почуває себе надто розгубленою, дезорієнтованою в житті. їй незатишно без Бога. До того ж, якщо Бога не існує, твердив Ж.-П.Сартр, то ми позбавлені будь-яких моральних цінностей і настанов, які б виправдовували наші вчинки. Тоді все дозволено. Тому, за Ж.-П.Сартром, основою будь-якої моральності може бути тільки віра в Бога.¹ Ототожнюючи моральність і релігійність, Ж.-П.Сартр вважав модифікацією "ідеї святості" будь-яке серйозне, відповідальне і захоплене став­лення людини до своєї діяльності, яка до того ж супроводжується поглядом на неї як на служіння людям, людству.

Гуманістичні рухи вільнодумства. Сучасне вільнодумство розвивається під впливом глобальних проблем XX століття, глибоких роздумів людства над шляхами свого подальшого прогресу, сучасною долею людини, суспільства та її перспектив. Тому для більшості вільнодумних основою творчих пошуків є проблема людини, її творча активність у сьогоденні і майбутньому. Гуманізм у їх інтерпретації є домінуючим шляхом життя. В цьому вільнодумні єдині. Проте в поясненні сутності гуманізму одностайності нема. Є кілька теорій і систем гуманізму: секулярний, етичний, еволюційний, натуралістичний тощо. В основі секулярного гуманізму (Т.Бекхем, ДжЛемінг, Т.Стейн та ін.) лежить вимога всебічного розвитку науки, поза якою, на їх думку, гуманізм є чимось абстрактним. Наука, в свою чергу, як форма поведінки людини і метод дослідження природи, повинна бути спрямована на зміну суспільства і людини. Обстоюється необхідність не лише раціонального засобу пізнання дійсності, а й етичного виховання, метою якого є зростання моральності людини. Важливими завданнями вважається боротьба за міжнародну безпеку, контроль розвитку виробництва і технологій, боротьба за права людини, за автономію освіти від

Див.: Сартр Ж.-П. Экзистенциализм - это гуманизм. - С. 13.

810

Розділ V. Релігія і сучасність

релігії, за створення відкритого суспільства.

Із концепцією секулярного гуманізму досить близькою є філософія етичного гуманізму (Х.Райдест, Є.Еріксон), в основі якої лежить принцип людської відповідальності й особистої оцінки всього, що відбувається у світі. Прихильники такої філософії апелюють не лише до науки, критичного розуму, але й до матеріальних цінностей, які, на їхню думку, носять загальнолюдський характер і пов'язані з кожною людиною, в якій би соціальній системі вона не жила. їхній гуманізм ідентифікується із моральною революцією, сутність якої полягає у відкритті людського аспекту життя, що перебуває під тиском сучасних технологій, а шлях до неї - нова релігія етичного ґатунку, що здатна відновити "істинну сутність людини" у поєднанні з її освітою.

Найпоширенішою серед різних видів гуманізму є теорія еволюційного гуманізму, засновником якої був Дж.Хакслі, а послідовниками - П.Куртц, Е.Майр, Д.Берк, К.Х.Уодінгтон та ін. Матеріалізація такої теорії, за переконанням її фундаторів, може привести до гуманістичної революції: нової організації мислення, що базується на еволюціоністських та гуманістичних ідеях. Теорія еволюції, на їхню думку, здатна забезпечити вирішення глибоких проблем, які стоять перед людством, зокрема обгрунтувати таку теорію суспіль­ства, яка б обмежувала людські інстинкти й рятувала б людство від жорстокості та непізнанності світу. Із метою мати єдину систему поглядів на світ, людство й суспільство, вони створили спочатку "Гуманістичний маніфест І", а згодом і "Гуманістичний маніфест II" як програмні документи гуманістів усіх країн.

Людська еволюція розглядається тут не тільки як біологічна, а і як психосоціальна, в якій задіяно механізм культурної традиції, що полягає в самореалізації і самовідтворенні продуктів розуму. Усі ці стадії взаємопов'язані між собою і спрямовані до все більш удосконаленої системи.

Виступаючи за природний процес еволюції, прибічники цієї теорії вважають її не лише вченням про минуле, але й про теперішній час і майбутнє.

Еволюцію суспільства вони тлумачать, у першу чергу, як еволюцію культури, яка виявляється у зміні культурних досягнень і їх закріпленні в традиціях. У контексті даної еволюції розглядається й еволюційна етика, яка визначає поняття добра і зла, зразки правильного і неправильного, а морально вірним вважається тільки те, що узгоджується із загальним еволюційним напрям­ком змін (Дж.Хакслі). Але який напрям вважати вірним, коли існують різні еволюційні теорії (дарвінізм, неодарвінізм, ламаркізм, сучасні теорії еволюції)? Хакслі дає єдину відповідь - необхідна нова єдина релігійна система, яка б замінила різноманітні і конфліктуючі релігійні системи, що борються за вплив на духовний стан людини; необхідний новий погляд на Всесвіт з новою роллю людини в ньому.

Близькою до еволюційного гуманізму є позиція натуралістичного гуманізму. Один із яскравих представників цього напрямку К.Ламонт вважає, що