Тема 29. Вільнодумство, секуляризація та натуралістична міфотворчість - 823

вияви змін духовності

соціального інституту, і як світогляду. Вона почала розглядатися не як якесь "залишкове явище", не як "пережиток", а як повноправний чинник тієї екології культури, що визначає зріле, демократичне, толерантне суспільство. А ця обставина, в свою чергу, не могла не вплинути на світоглядну свідомість суспільства в цілому, а також на процеси, "механізми" відтворення і трансляції натуралістичних міфів.

Важливою особливістю сучасної релігійної свідомості, яка помітно впливає на поширення буття натуралістичного міфу сьогодення, є її розмитість, нечіткість, "навантаженість" фрагментами світоглядних форм різної природи.

В наш час масовим явищем став віруючий, який не бере участі в культових діях, вважаючи їх взагалі зайвими, вдається до вільного тлумачення "священних книг" своєї релігії. В пошуках Бога він виходить за межі християнства, прагне до таких міжконфесійних і світоглядних синтезів, можливість яких заперечується офіційною богословською думкою. Такий віруючий з великою зацікавленістю пізнає "священні книги" не своїх релігій, звертається подеколи до астрологів, чаклунів, гадалок, із цікавістю вислуховує міркування "контактерів", навіть "відчуває" на собі якийсь ворожий вплив інопланетян або ж випромінювань "психогенераторів".

Означені тут суперечливі явища свідчать про складність тих процесів, які відбуваються у свідомості нового віруючого і впливають на відтворення натуралістичних міфів. За всім цим "світоглядним різнобарв'ям" проглядається беззаперечний факт - можливість функціонування не тільки власне в релігійній й в позарелігійній свідомості різних типів уявлень про надприродне. Чуттєво-надчуттєвий тип цих уявлень нині існує поруч з демонічним й теїстичним. Саме такий світоглядний стан в суспільстві безпосередньо впливає і на відтворення натуралістичних міфів. Взаємодія структур останніх з різними типами уявлень про надприродне продукує досить строкаті світоглядні концепції: містичні, де переважає чуттєво-надчуттєвий тип надприродного; містико-релігійні, де переважає теїстичний тип. Однак слід зауважити, що між ними немає якоїсь непрохідної межі. Вони взаємодіють, переплітаються, що, в свою чергу, є спонукальною силою розвитку натуралістичних концепцій. Крім того, взаємодія з уявленнями про надприродне докорінно змінює і часову орієнтацію натуралістичного міфу. Якщо в попередні часи він був орієнтований на майбутнє, то сьогодні він парадоксальним чином поєднує цю орієнтацію з презентизмом в процедурах "ретропояснень" різних феноменів, що знаходяться в центрі сучасних міфологічних побудов.

Натуралістичний міф сьогодні демонструє зв'язок з певною культурною традицією. Він насамперед спирається на споріднені елементи культури минулих епох. Але робить він це в "полегшеній", обмеженій формі і тим самим сприяє реінтерпретації в прийнятній для нашого сучасника формі концепцій,

824 Розділ V. Релігія і сучасність

ідей, уявлень, що були витіснені на периферію культури і зберігалися там в латентному стані. Взаємодія сучасного натуралістичного міфу з "вторинними" світоглядними формоутвореннями міфологічної природи має несподівані наслідки. З одного боку, своєрідне "друге дихання" набувають концепції, які, здавалося б, були подолані остаточно, а з другого - неухильно розширюється ареал культурного буття самого натуралістичного міфу.

Ця тенденція досить рельєфно позначилася на феномені спіритизму. Архаїчне "столовертіння" і "духобачення" набуло в постсоціалістичному суспільстві справжнього "ренесансу". Але на сьогодні тези спіритизму, що були сформульовані ще в XIX столітті, обґрунтовуються посиланнями на "енерго-інформаційне поле", асимілюють до свого складу, з одного боку, позанаукові уявлення про "життя після життя", спостереження "полтергейстрів" тощо. З другого ж боку, спіритизм, модернізований за допомогою натуралістичного міфу, сприяє відродженню дохристиянських, язичницьких уявлень про духів, домових тощо.

Натуралістичний міф сьогодення істотно впливає і на відтворення такого більш архаїчного, ніж спіритизм, елементу культури як астрологія, що має тисячолітню і суперечливу історію розвитку. Астрологія, яка виникла в І тисячолітті до н.е. в Стародавньому Вавилоні, органічно влилася у вавілонсько-ассірійську культуру. В специфічній формі вона відобразила нестабільність, катастрофізм історичного, соціально-політичного розвитку Дворіччя, невпевненість у майбутньому не тільки окремої людини, але й соціальних верств і спільнот. Органічно "демократизована" астрологія пізніше вписалася в культуру античного суспільства часів занепаду. Пожвавлення астрологічних уявлень відбувається на межі середньовіччя, Нового часу. Саме у культурі Відродження гороскоп стає помітним і значимим елементом. Під могутнім впливом ідей європейського Просвітництва астрологія майже зникає з обрію культури Нового часу, хоч це зникнення було тимчасовим.

Катастрофізм соціально-історичного розвитку XX століття сприяв відродженню астрології. І це не тільки в західному, а й з певним запізненням у радянському і постсоціалістичному суспільстві. Ще в 70-ті роки гороскопи існували тут на периферії культури, їх розмножували на друкованих машинах. І були вони дивиною. За часів перебудови вони впевнено утвердилися на шпальтах газет, заповнили часописи. Астрологічні прогнози з цього часу почали займати дедалі більший телевізійних час. Поступово сфера астрологічних прогнозів розширилася. З питань регулювання особистого життя вони поступово переключилися на рекомендації у сфері бізнесу, політики. Власними астрологами обзавелися численні представники постсоціалістичної криміналізованої "еліти". Але сьогодні не тільки вони, а все більше коло знедолених сучасників шукає відповіді на болючі питання власного буття не в земних джерелах, а під впливом пропаганди їх засобами мас-медіа з надією