Тема 15. Конфесійна філософська теологія

431

теоретизування, а про конкретні форми і способи життєдіяльності, що витікають із буденності. На цій основі з'являється латиноамериканська "теологія звільнення", яка культивує зв'язок теоретизованого християнства із соціальною практикою і політикою.

Ще однією характерною для сучасної католицької філософії рисою є її антропологічна спрямованість. Якщо для традиційного томізму центральною була проблема співвідношення "Бог - світ", то тепер акцент переноситься на співвідношення "Бог - людина". У сферу релігійно-філософських досліджень обов'язково включається сучасна людина з її повсякденними проблемами, сподіваннями, її психологією і моральністю, міжособовими і суспільними відносинами. Єдності в поглядах на цю проблему серед релігійних філософів не існує. Скажімо, одні вважають, що вирішальне значення при осягненні "божественного одкровення" повинно відігравати його ототожнення з індивідуальною свідомістю (іманентіїзм). Інші вважають, що релігійна свідомість - первинна, а віровчення і теологія - вторинні, і вимагають внести в міжособові відносини елементи надприродності (суб'єктивізм) і т. ін. Але найбільше розповсюдження отримала модернізована релігійно-філософська концепція, яка віддзеркалює, так би мовити, "комплексний підхід" до людини. Він включає інтерпретацію таких питань, як відношення людини до Бога і Церкви, мотивацію участі віруючих в земних справах при збереженні есхатологічної орієнтації, визначення характеру взаємовідносин з іншими людьми, у тому числі і з невіруючими. Але цей католицький антропоцентризм практично зводиться до христоцентризму. Залишається незмінною теза про гріховну природу людини, яка без допомоги провидіння нібито не здатна творити добро, а тому знаходиться в постійній залежності від Бога. Особлива роль у співвідношенні "людина - Бог" відводиться Церкві. Саме основна Церква, пройнята духом співчуття й милосердя до знедолених людей і народів, має посприяти якнайтіснішому поєднанню політики і моралі. Звідси найголовніше завдання і водночас єдино можлива перспектива сучасного християнства, як її формулює сучасний католицький філософ Й.Мец: "поєднати святість з войовничою любов'ю, що приймає на себе чуже страждання".¹

В цьому ж антропологічному зрізі, але порушивши демаркацію ортодоксальної томіської теології, розгорнута і оригінальна філософська система Тейяра де Шардена.² Намагаючись подолати статичність томіської філософії, Тейяр пропонує свою теорію космічної еволюції (космогенез), в центрі якого стоїть людина. Космогенез розглядається ним як процес незворотних змін, спрямованих від вихідної точки Альфа до кінцевої Омега. Ця

Мец И.Б. Будущее христианства: по ту сторону религии // Вопр. философии.- 1990-№ 9. " Шарден Тейяр де. Феномен человека. - М., 1987.

432 Розділ III. Історичне витлумачення феномену релігії

остання витлумачується як максимальна персональність і ототожнюється з Христом. Тобто "космогенез" у Тейяра де Шардена перетворюється у "христогенез". Однак, не зважаючи на те, що тейярдизм не тільки перевершив тодішню науку світоглядно (чимало його тез випереджають здобутки так званої синтетичної теорії еволюції та сучасної теорії самоорганізації), а й став найбільш впливовою теологією (що протистоїть неотомізму), католицька Церква до сьогоднішнього дня не визнає його філософії.

Ці та інші риси характерні для розвитку сучасної католицької філософії в цілому. Разом з тим слід зауважити, що в останні десятиріччя католицька філософія в кожному регіоні йде власними шляхом і відображає проблему, найбільш актуальну для даних умов. Для Латинської Америки характерна "теологія звільнення", яка акцентує увагу на проблемах соціальної рівності людей, для Європи - "політична теологія" в центрі якої стоять соціально-політичні проблеми, для США - "чорна" і "жіноча", яка вирішує проблему статі, расизму і бідності, для Африки - "чорна" теологія. Незважаючи на те, що всі напрямки ідейно різнорідні, їх все-таки об'єднує спільне намагання вийти за межі канонів і традицій раннього християнства. Всі вони намагаються протиставити себе стереотипу теологічних шкіл, що склалися. Але представники кожного з напрямків будують власні вчення на окремих рисах християнства, що їм імпонують, і переосмислюють ті складові інших теологій, від яких їм хочеться звільнитися.

В) Протестантська філософія в контексті теологічних концепцій

Протестантська філософія являє собою не формальну систему світоглядних уявлень, що ґрунтуються на августініасько-пауліністичній концепції благодаті і розгортається в контексті протестантської теології. Вона була започаткована МЛютером, який виступив проти католицької теології та її раціоналістичних елементів. Концепція МЛютера була побудована на ідеях німецьких містиків XVI ст., зокрема на їх вченні про відродження душі і єдності "внутрішньої людини" з Богом. На цій основі ним було створене вчення про "виправдання вірою": віра - єдина умова спасіння душі; добрі справи - лише плоди і прояви віри, а не самодостатній шлях до спасіння. Звідси - його ідеї про всезагальне священство, заперечення ролі духовенства у житті християнства та абсолютний авторитет Біблії. Розум МЛютер вважав небезпечним і згубним для віри і спасіння душі. Для всемогутнього Бога немає неможливого. А якщо це так, то можливим є також і те, що за будь-яких умов не може бути осягнуте розумом. Перед чудесами Бога замовкають будь-які докази розуму. У зв'язку з цим рання протестантська ортодоксія рішуче заперечує докази буття Бога,