logo search
544702

3. Християнство

Другою за часом виникнення світовою релігією є християнство. Найдавнішим документом християнства є Апокаліпсис ("Об'явлення св. Івана Богослова"), який датується другою половиною 68 року. Отже, в цей час християнство очевидно вже існувало, хоча й у зародковому стані, коли ще не відбулося його відокремлення від іудаїзму. Є всі підстави стверджувати, що християнство виникло у середині першого століття серед євреїв і в початковій своїй стадії було сектою в іудаїзмі. Вимагає лише уточнення питання, чи відбулося це на території Палестини, а чи ж в будь-якій з країн єврейської діаспори. Згідно чотирьох Євангелій і книги "Діяння апостолів", батьківщиною християнства була Палестина, хоча вперше християнами почали називати послідовників вчення Ісуса Христа в Антіохії (Дії 11: 26). Однак є багато свідчень, що християнство виникло серед євреїв, які мешкали в діаспорі - в Малій Азії або в Єгипті. Автор Апокаліпсису звертається до відомих йому сімох християнських спільнот - церков, всі вони знаходяться в Малій Азії.

Про соціальні і філософські витоки раннього християнства є багато літературних джерел. Зазначимо лише, що до них можна по-різному ставитися. Але ігнорувати соціально-економічні передумови й причини, які стали ґрунтом для поширення християнства, підстав немає.

Історія становлення християнства охоплює період з середини І ст. до V ст. включно, протягом цього періоду християнство пережило ряд стадій свого розвитку, які можна звести до наступних:

  1. стадія іудеохристиянства (перша половина І ст.);

  2. стадія актуальної есхатології (друга половина І ст.);

  3. стадія пристосовництва (II ст.);

  4. стадія інституційного і догматичного оформлення (III - V ст.). Протягом кожної з цих стадій відбувалася ґрунтовна еволюція віровчення,

культу й організації християнства. Змінювався соціальний стан віруючих, утворювалися і розпадалися різні секти і рухи в самому християнстві, відбувалися внутрішні зіткнення, за віросповідною і культовою формами яких приховувалася боротьба соціальних і національних угрупувань з певними реальними суспільними інтересами.

Стадія іудеохристиянства. Євангельський Ісус Христос мав стати прообразом старозавітного Месії, який повинен був прийти з "роду Давидового і Авраамового" (Мт 1:1) і виконати певну місію: сісти на престолі царя Давида, відновити Ізраїльське царство, зібрати розпорошений по всьому світу "останок обраного народу" і стати вічним їхнім Месією. Цей старозавітний месіанський проект в основі своїй євангельським Ісусом не заперечувався. Христос не відмовлявся від того, що його місія відбувається виключно в рамках Мойсеевого закону і свідчень пророків (Мт 5:17-19). Посилаючи дванадцять апостолів