2. Поширення релігій у світі

Релігійна карта світу - це результат тривалого релігієпроцесу. Як же він розгортався на окремих континентах і яку конфесійну конфігурацію визначив для різних частин світу?

Європа, де сьогодні проживає біля 800 млн. осіб, складається приблизно з 40 держав, надто відмінних за своєю історією, традиціями, культурою. Поділяючись на західну та східну, північну, центральну та південну, Європа - це не просто сума країн, що тут розташовані. Вони всі пов'язані між собою і спільною історією, і спільним сьогоденням, і спільним майбутнім. Не останню роль в цьому відігравав й відіграє релігійний чинник, який додатково єднає Європу. Спільність визначається єдиною християнською традицією, в лоні якої лежить переважна більшість європейських країн та їх населення.

Історію появи і поширення релігій в Європі неможливо відірвати від загальноцивілізаційного розгортання європейських процесів. Європа - це відносно стара частина світу, хоч і не належить до колиски людства. Не будучи найдавнішим середовищем для заселення, Європа десь за 700 тис. років до н.е. пізнала перших людей. В різних частинах Європи збереглися залишки давніх цивілізацій, за якими можна датувати появу і перших релігійних вірувань європейців. Вчені й досі сперечаються щодо нижньої часової межі появи релігії, але неандертальська Європа - це, без сумніву, Європа віруючих людей. Люди

Географія релігій. - С.428. Религии мира. - С.386. ' Major Religions of the World Ranked by Number of Adherents.

686

Розділ V. Релігія і сучасність

курганів, творці мегалітів, егейська цивілізація - це давні свідки та учасники релігієгенезу на території давньої Європи. Падіння микенського світу означало появу нової ери в історії Європи - залізної епохи, що визначила і постання класичної Греції (Афін і Спарти), і войовничої Македонії. Еллінізм в культурі, зокрема в релігії, замінився державністю Римської імперії, яка в історії Європи зіграла особливу роль. Римляни на мільйони людей поширили свій життєвий уклад, культуру, рабство, зруйнувавши звичне й патріархальне життя багатьох народів. Рим утвердив державні порядки і державний устрій по всій Європі, латина - мова римлян - стала основою багатьох європейських мов. Римляни експортували і свої релігійні переконання, які, як і в інших сферах життя, витісняли автентичні віри, чим підготували поширення і прийняття європейцями нової світової релігії - християнства.

В історії формування релігійного обліку Європи можна виділити два основних етапи: дохристиянський, коли в результаті синтезу та відбору сформувалися більш або менш розвинуті й досконалі основні язичницькі системи різних європейських етносів, і християнський. Європа до Різдва Христового - це частина світу, де були сформовані два типи язичництва, які мали свою специфіку, що визначалася специфікою культурного розвитку двох її частин: середземноморської (Греція, Рим) та Центральної, Північної й Східної (інші країни). Язичництво Греції і Риму вирізнялося системністю, ієрархічністю, розвинутою міфологією, зафіксованою в багатьох писемних пам'ятках, а відтак -мало якусь елітарність. Язичництво давніх германців, слов'ян та інших народів подібне простолюдності, хоч і там є напрочуд багаті на події народні епоси, в яких частково збереглася інформація про дохристиянську Європу. Але ця дуальність в язичницькому розвитку Європи була подолана християнізацією, яка, в свою чергу, повторила дуалістичні тенденції в поширенні вже самого християнства.

Багато науковців і богословів початок всіх подій в європейській історії пов'язують із прийняттям християнства. На думку відомого історика А.Тойнбі, саме християнство згуртувало розрізненні варварські общини, проникнувши в Європу невдовзі після свого виникнення. Але на перших порах вплив цієї релігії був незначний і ареал поширення обмежувався переважно Середземномор'ям.

На формування релігійної карти Західної і Центральної Європи значно вплинули етно- й державотворчі процеси, що відбувалися на теренах Римської імперії. В 284 році вона була поділена на Східну й Західну, в кожній з яких існували свої намісники. 395 рік закріпив поділ імперії на дві частини, визначивши їх центри в Константинополі та Римі. Час з 400 по 1000 рік в історії Європи прийнято вважати темними віками, наповненими війнами, набігами варварів, але саме тоді тут і відбувалися величезні зміни. На карті Європи з'явилися нові народи, сильні й самостійні королівства, які з часом переросли в незалежні держави. Фактично християнська Церква і нові королівства заклали