logo search
544702

Тема 26. Релігія в сучасному світі

729

права - першим десяти поправкам до Конституції США, прийнятим в 1791 році, "конгрес не повинен видавати закони про введення будь-якої релігії або ж заборону вільно сповідувати будь-яку релігію".1 Ще в 1779 р. американський президент Т.Джефферсон розробив Віргінський акт, який встановлював в країні свободу релігії.

Відтак, в США релігія, незалежно від її конфесійних визначеностей, завжди була невід'ємною складовою життя. Американці поставали як "нація з церквою в душі". Відзначаючи цю їх особливість, англійський письменник Г.Честертон (1874-1936 pp.) писав: "Америка - єдина країна у світі, яка опирається на переконання. Це переконання з догматичною і навіть теологічною чіткістю подається в Декларації незалежності. З цього випливає, що всі люди рівні у своїх вимогах справедливості... Такі переконання, звичайно, несумісні з анархізмом. З цього не можна не зробити подібний висновок і щодо атеїзму, бо ж зрозуміло, що саме творець є тим остаточним авторитетом, який гарантує рівні права".2

Але ще до прийняття Декларації незалежності (1776 p.), яка утверджувала "божественні підвалини" прав людини і суспільного устрою, в США поширювалися погляди про богообраність отців-пілігрімів, які висадилися в 1620 р. в Плімуті (штат Массачусетс). Богообраність Америки опісля засвідчують послідовники Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. їх "Книга Мормона" розповідає про те, що ще в 600 р. до Різдва Христового одна іудейська сім'я з повеління Бога залишила Єрусалим і переселилася до Америки. Після свого воскресіння Ісус Христос з'являвся їх нащадкам. Власне, на основі всього цього й був сформульований засновником Церкви Дж.Смітом 10-й принцип її Символу віри: "Ми віримо в буквальне збирання Ізраїлю і у встановлення десяти колін; в те, що Сіон (Новий Єрусалим) буде заснований на Американському континенті, що Христос буде особисто царювати на Землі і що Земля оновиться й одержить свою райську славу".3

Відзначимо водночас, що деякі принципи громадянської релігії працювали на французьку революцію кінця XVIII ст. Ідея суверенності народу, а не монарха, утвердження природних прав людини підривали тезу про боговстановленність самодержавного абсолютизму. На відміну від США, тут ідеологія громадянської релігії мала антиклерикальний характер. Саме відданість Вітчизні як вищій святині, а не католицькій церкві, яка була і в інших країнах, які воювали в 1792-1797 pp. проти революційної Франції, служила моральною опорою борцям за демократичні перебудови.

Характерним є те, що й саме поняття "громадянська релігія" вперше ввів у

Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII-XIX вв. - М., 1957.-С. 180.

2 Цит. за: Amerikan Civil Religion. - New York, 1974. - P.45. ' Учения и Заветы. Драгоценная жемчужина. - Солт-Лейк-Сити, 1995. - С.74.

730

Розділ V. Релігія і сучасність

вжиток французький мислитель Ж.-Ж.Руссо (1712-1778 pp.) з метою обґрунтування можливості лояльного ставлення прихильників різних віросповідань і навіть невіруючих до громадянських доброчесностей і держави.

Згідно з вченням Ж.-Ж.Руссо, "для Держави надто важливо щоб кожний громадянин мав релігію, яка спонукала б його любити обов'язки; проте догмати цієї релігії цікавлять державу та її членів лише постільки, поскільки ці догмати відносяться до моралі і обов'язків, які той, хто її сповідує, зобов'язаний виконувати щодо інших. Без них неможливо бути ні добрим громадянином, ні вірним підданим".1 Оскільки сповідання цієї віри повністю громадянські, то догмати її встановлює суверен. Вони мають бути простими, не чисельними, чіткими, без будь-яких роз'яснень. Серед позитивних догматів громадянської релігії Ж.-Ж.Руссо виділяє такі : визнання існування всемогутнього Бога, потойбічне життя, щастя праведних, покарання злих, святість суспільного договору і законів, а серед негативних - лише нетерпимість.

Ідеї, дещо аналогічні громадянській релігії, обстоював в Україні М.Драгоманов. Його громадська Церква поставала своєрідним еталоном на той час всенародної релігії для України. Вона виглядала найпоступливішою із всіх релігійних об'єднань. А це тому, що мислитель вважав громаду основою людського життя. М.Драгоманов був впевнений, що на шляху громадської церкви не стане ні православ'я, ні католицизм, ні уніатство, а протестантизм навіть допоможе цьому. Бо ж "нерозумним ділом" є нав'язування людині тієї віри, до якої вона не має поваги. "Силувати ж людину показувати про людське око пошану до Бога, коли він її не чує, то значить ображати самого Бога, бо навіть і людина не бажала б собі щирої шаноби".2

Відзначимо те, що поняття "громадянська релігія" все ж прилучилося саме до характеристик релігійного життя США. Відомий соціолог релігії В.Гербер називав останнє "релігією американського способу життя".

Заслугою Р.Беллаха є те, що він змоделював громадянську релігію, подав її як своєрідне духовне утворення, що відображає трансцендентні цілі політичного процесу.

Бог громадянської релігії не зводиться до християнської Трійці, але він абстрагований від традиційних релігій. До нього в своїх інаугураційних промовах апелювали всі американські президенти: Дж.Вашингтон (правив країною в 1789-1797 pp.) називав його "Всемогутньою істотою, яка керує Всесвітом", Дж.Адамс (1797-1801 pp.) - "Покровителем порядку", "Джерелом справедливості", "Захисником істинної свободи", Т.Джефферсон (1801-1809 pp.) - "Невидимою силою, яка керує Всесвітом", Дж.Медісон (1809-1817 pp.) - "Всемогутньою істотою", Дж.Монро (1817-1825 pp.) "Провидінням" і т.д. і т.п. Сучасник

1 Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. - М., 1998. - С.311-322

2 Драгоманов М. Про волю віри. — К., 1917. — С.5.