Тема 22. Етнологія релігії 621

якщо в центрі уваги Старого Завіту постає окремий, обраний Богом народ, з яким він укладає союз (завіт), то в Новому Завіті Бог піклується вже про кожну людину, а через неї - про все людство, всі народи, адже спасіння йде до всіх людей і всі вони стають єдиним народом Божим.

Якщо змістовна універсальність (космополітичність) християнства виявляється в його теологічних конструкціях, то християнський обряд, при всьому його спрощенні, відмові від суто етнічної старозавітної обрядовості, від деталізації норм співжиття віруючих, від орієнтації на офірність (жертовність) тощо, існує в етнізованих формах. Саме за обрядом можна ідентифікувати християнські церкви, відрізняти їх одну від одної. Навіть універсалізовані католицькі церкви визнають, що серед Східних обрядів християнської церкви немає однаковості (одностайності). Вони засвідчують також існування антіохійського, олександрійського, константинопольського (або візантійського), східно-сирійського, вірменського обрядових стилів. Немає єдності і в Західному обряді, де найбільш поширеним, звичайно, є римський, але, крім нього, тут є ще амброзіанський, галліканський, мосарабський, домініканський та картузіанський обряди, які практикуються в різних місцевостях і серед різних народів, що сповідують християнство і належать до католицької церкви.

Універсалізацію культової сфери зазнають також інші світові релігії. Так, щоб стати мусульманином, достатньо в присутності єдиновірців виголосити по-арабськи формулу сповідання віри: "Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед -посланець Його". Так само і буддистом можна стати, прийнявши, тобто проголосивши, три найдорожчі цінності - Будду, дгарму (істину), сангху (громаду) і шукаючи притулку в них.

Таким чином, релігія як живий елемент процесу, в якому діють етнічні спільноти і який спрямований на конкретну людину, містить у собі ознаки як космополітизму, так і етнічності. Етнічними елементами релігії виступають переважно міфологія, ритуал, тип психічного сприйняття світу. Вселюдським є сам феномен та механізм віри в надприродне, світоглядна та компенсаційна функції релігії. В релігії етнічне і вселенське, перебуваючи на початковій стадії своїх взаємин з антагоністичними, взаємовиключаючими явищами, в процесі свого контактування та історичного розгортання обопільно доповнюються, а з часом і органічно довершуються. Отже, космополітичне універсалізує етнічне, а етнічне реалізує космополітичне.

Практичний конфлікт між вселенським та національним у будь-якій світовій релігії існував завжди. Ця суперечність - історична, але в сучасну епоху, епоху діалогів і компромісів, Церква має не протиставляти, а шукати форми співіснування універсального і національного, долаючи - теоретично і практично - цей конфлікт шляхом компромісу між його внутрішнім космополітизмом і зовнішньою етнічністю.

622 Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії